У ранній творчості Джозефа Аддисона (1672 - 1719) і Ричарда Стила (1672 - 1729) пануюче положення займали просвітительські классицистские тенденції. Про це свідчать поеми Аддисона (наприклад, «Похід», 1704), його політична трагедія «Катон» (1713), а також повчальні комедії Стила («Ніжний чоловік», 1705, і ін.).

Аддисон і Стил стояли в джерел західноєвропейської журналістики В 1709 р. Стил почав випускати сатирико-повчальний журнал «Базіка», у якому активну участь взяв Аддисон. Після його закриття в 1711 р. вони видавали журнали «Глядач» (1711 - 1712), «Опікун» (1713), «Англієць» (1713 -1714). У своїх есе, жанр яких дозволяв найбільше повно виразити авторську точку зору, вони піднімали моральні, эстетические, філософські й політичні проблеми. «Базіка» виходив три рази в тиждень від імені астролога Исаака Бикерстафа (відомого читачам по памфлеті Свифта) і його сестри Дженни Дистаф, що дозволило Аддисону й Стилу висловитися по сімейно-етичних проблемах і навіть порассуждать про моди. Серед вигаданих авторів «Глядача» фігурували великий поміщик Роджер де Коверли, багатий купець Ендрю Фрипорт, відставний капітан Сентри, джиґун Уилли Хоником. З оповідань наївного й добродушного сера Роджера де Коверли, світового судді, читачі дізнавалися про пристрій його маєтку, про судову систему Англії, а іноді разом з ним весело жартували над людськими слабостями

У журналах повідомлялися лондонські новини, друкувалися анонімні есе різних літераторів (А. Поупа, Свифта, Э. Филипса й ін ), але найбільше місце займали в них нариси Аддисона й Стила. Видатні діячі партії вігів, апологети «Славної революції», прихильники майбутнього короля протестанта Георга I Ганноверского (він повинен був зайняти престол після смерті королеви Ганни Стюарт по Акті про влаштування 1701 р.), Аддисон і З гил виробили способи й методи виховного впливу на різні соціальні групи, намагаючись примирити аристократів і буржуа. У цьому змісті вони особливо підкреслювали дружбу Роджера де Коверли з Ендрю Фрипортом, що повинна була знаменувати політична рівновага в країні. Вони хотіли привчити до веселого жарту найбільш суворих прихильників оздоровлення суспільних вдач. Їхнього есе сприяли твердженню добродушної сатири, заснованої на здоровому глузді. Протилежних поглядів на виховні методи дотримувалися Дж Гей, Свифт, які за допомогою уїдливої сатири викривали пороки буржуазного суспільства

В есе, присвячених литературно-эстетическим проблемам, Адцисон доводив примат розуму над страстями, підкреслював необхідність «наслідування природі», затверджував єдність істини й краси, раціональний початок дотепності. При цьому він віддавав належне уяві, цінуючи за це Шекспіра, Мільтона, і проявляв у просвітительських цілях інтерес до англійської народної балади («Двоє дітей у лісі», «Полювання на Чевиотских пагорбах»). У ціло іменовані на концепціях просвітительського класицизму, сатирико^-повчальні есе Адцисона й Стила свідчили про посилення в них елементів просвітительського реалізму, що дозволило розглядати їх як джерело європейського реалістичного роману нового часу, основоположником якого вважається Дефс.

Pages: 1 2