- Курр! Курр! Ми бачили Кая! Біла курка несла на спині його санки, а він сидів у санях Сніжної королеви. Вони летіли над лісом, коли ми, пташенята, ще лежали в гнізді. Вона дихнула на нас, і всі вмерли, крім нас двох. Курр! Курр!

- Що ви говорите! - викликнула Герда. - Куди ж полетіла Сніжна королева? Знаєте?

- Напевно, у Лапландію - адже там вічний сніг і лід. Запитай у північного оленя, що коштує отут на прив’язі

- Так, там вічний сніг і лід. Чудо як добре! - сказав північний олень. - Там стрибаєш собі на волі по величезних блискаючих рівнинах. Там розкинуть літній намет Сніжної королеви, а постійні її чертоги - у Північного полюса, на острові Шпицберген.

- Про Кай, мій милий Кай! - зітхнула Герда

- Лежи сумирно, - сказала маленька розбійниця. - Не те пирну тебе ножем!

Ранком Герда розповіла їй, що чула від лісових голубів. Маленька розбійниця серйозно подивилася на Гердові, кивнула головою й сказала:

- Ну, так і бути!.. А ти знаєш, де Лапландія? - запитала вона потім у північного оленя

- Кому ж і знати, як не мені! - відповідав олень, і ока його заблищали. - Там я народився й виріс, там стрибав по сніжних рівнинах

- Так слухай, - сказала Герді маленька розбійниця. - Бачиш, всі наші пішли, удома одна мати; небагато погодя вона сьорбне з великої пляшки й здрімне, тоді я дещо зроблю для тебе

И от баба сьорбнула зі своєї пляшки й захропла, а маленька розбійниця підійшла до північного оленя й сказала:

- Ще довго можна було б потішатися над тобою! Уже боляче ти сміховинний, коли тебе лоскочуть гострим ножем. Ну, так так і бути! Я відв’яжу тебе й випущу на волю. Можеш бігти у свою Лапландію, але за це ти повинен відвезти до палацу Сніжної королеви цю дівчинку - там її названий брат. Ти адже, звичайно, чув, що вона розповідала? Вона говорила голосно, а в тебе вічно вушка на верхівці

Північний олень так і підстрибнув від радості. А маленька розбійниця посадила на нього Гердові, міцно прив’язала її для вірності й навіть підсунула під неї м’яку подушку, щоб їй зручніше було сидіти

- Так і бути, - сказала вона потім, - візьми назад свої хутряні чобітки - адже холодно буде! А муфту вуж я залишу собі, боляче вона гарна. Але мерзнути я тобі не дам: от величезні рукавиці моєї матері, вони дійдуть тобі до самих ліктів. Суни в них руки! Ну от, тепер руки в тебе, як у моєї потвори матюкай

Герда плакала від радості

- Терпіти не можу, коли пхикають! - сказала маленька розбійниця. - Тепер ти повинна радуватися. От тобі ще два хліби й окіст, щоб не довелося голодувати

И те й інше було прив’язано коленю.

Потім маленька розбійниця відчинила двері, заманила собак у будинок, перерізувала своїм гострим ножем мотузку, которою був прив’язаний олень, і сказала йому:

- Ну, жваво! Так бережи дивися дівчинку

Герда простягнула маленькій розбійниці обидві руки у величезних рукавицях і попрощалася з нею. Північний олень пустився у всю спритність через пні й купини по лісі, по болотах і степам. Вили вовки, каркали ворони

Уф! Уф! - почулося раптом з неба, і воно немов зачхало вогнем

- От моє рідне північне сяйво! - сказав олень. - Дивися, як горить

И він побіг далі, не зупиняючись ні вдень, ні вночі. Хліби були з’їдені, шинка теж, і от вони опинилися Влапландии.

ІСТОРІЯ ШОСТА. ЛАПЛАНДКА Й ФІНКА

Олень зупинився в жалюгідної халупи. Дах спускався до самої землі, а двері були така низенька, що людям доводилося проповзати в неї на четвереньках.

Будинку була одна баба лапландка, що жарила при світлі жирової лампи рибу. Північний олень розповів лапландці всю історію Герди, але спочатку розповів свою власну - вона здавалася йому набагато важливіше.

Герда ж так оклякнула від холоду, що й говорити не могла

- Ах ви бідолахи! - сказала лапландка. - Довгий же вам ще має бути шлях! Прийде зробити сто із зайвим миль, поки доберетеся до Фінляндії, де Сніжна королева живе на дачі й щовечора запалює блакитні бенгальські вогні. Я напишу кілька слів на сушеній трісці - паперу в мене ні, - і ви знесете послання фінці, що живе в тих місцях і краще мого зуміє навчити вас, що треба робити

Коли Герда зігрілася, поїла й попила, лапландка написала кілька слів на сушеній трісці, веліла Герді гарненько берегти її, потім прив’язала дівчинку до спини оленя, і той знову помчався

Уф! Уф! - почулося знову з неба, і воно стало викидати стовпи чудесного блакитного полум’я. Так добіг олень із Гердой і до Фінляндії й постукався в димар фінки - у неї й дверей-те не було

Ну й жару стояла в її житло! Сама фінка, низенька товста жінка, ходила напівгола. Жваво стягнула вона з Герди плаття, рукавиці й чоботи, інакше дівчинці було б пекуче, поклала оленеві на голову шматок льоду й потім прийнялася читати те, що було написано на сушеній тріску

Вона прочитала все від слова до слова три рази, поки не завчила напам’ять, а потім сунула тріску в казан - риба адже годилася в їжу, а у фінки нічого даром не пропадало

Отут олень розповів спочатку свою історію, а потім історію Герди. Фінка мигала своїми розумними очами, але не говорила ні слова

- Ти така мудра жінка… - сказав олень. - чи Не виготовиш ти для дівчинки таке питво, яке б дало їй силу дванадцяти богатирів? Тоді б вона здолала Сніжну королеву!

- Силу дванадцяти богатирів! - сказала фінка. - Так чи багато в тім пуття!

Із цими словами вона взяла з полки великий шкіряний сувій і розгорнула його: він був весь пописаний якимись дивними письменами

Фінка прийнялася читати їх і читала до того, що піт градом покотився з її чола

Олень знову прийнявся просити за Гердові, а сама Герда дивилася на фінку так благаючими, повними зліз очами, що та знову заморгала, відвела оленя убік і, міняючи йому на голові лід, шепнула:

- Кай справді в Сніжної королеви, але він цілком задоволений і думає, що краще йому ніде й бути не може. Причиною же всьому осколки дзеркала, що сидять у нього в серце й в оці. Їх треба видалити, інакше Сніжна королева збереже над ним своя влада

- А чи не можеш ти дати Герді що-небудь таке, що зробить її сильніше всіх?

- Сильніше, ніж вона є, я не можу неї зробити. Не бачиш хіба, як велика її сила? Не бачиш, що їй служать і люди й звірі? Адже вона боса обійшла полсвета! Не в нас займати їй силу, її сила в її серце, у тім, що вона безневинна мила дитина. Якщо вона сама не зможе проникнути в чертоги Сніжної королеви й витягти із серця Кая осколок, то ми й поготів їй не допоможемо! У двох милях звідси починається сад Сніжної королеви. Віднеси туди дівчинку, спусти у великого куща, обсипаного червоними ягодами, і, не гаючись, вертайся назад.

Із цими словами фінка посадила Гердові на спину оленя, і той кинувся бігти з усіх ніг

- Ай, я без теплих чобіт! Ай, я без рукавиць! - закричала Герда, очутившись на морозі

Але олень не смів зупинитися, поки не добіг до куща із червоними ягодами. Отут він спустив дівчинку, поцілував її в губи, і по щоках його покотилися, великі блискучі сльози. Потім він стрілою пустився назад.

Бідна дівчинка залишилася одна на тріскучому морозі, без черевиків, без рукавиць

Вона побігла вперед що було сили. Назустріч їй нісся цілий полк сніжних пластівців, але вони не падали з неба - небо було зовсім ясне, і в ньому палахкотало північне сяйво, - ні, вони бігли по землі прямо на Гердові й ставали усе крупніше й крупніше.

Герда згадала більші гарні пластівці під збільшувальним склом, але ці були куди більше, страшнее й усе живі

Це були передові дозорці війська Сніжної королеви

Одні нагадували собою більших потворних їжаків, інші - стоглавих змій, треті - товстих ведмежат зі скуйовдженою вовною. Але всі вони однаково блискали білизною, всі були живими сніжними пластівцями

Однак Герда сміло йшла всі вперед і вперед і нарешті добралася до чертогів Сніжної королеви

Подивимося ж, що було в цей час із Каем. Він і не думав про Герда, а вуж найменше про те, що вона так близько від його

ІСТОРІЯ СЬОМА. ЩО ТРАПИЛОСЯ В ЧЕРТОГАХ СНІЖНОЇ КОРОЛЬОВИ Й ЩО ТРАПИЛОСЯ ПОТІМ

Стінами чертогам були хуртовини, вікнами й дверима буйні вітри. Сто із зайвим зал тяглися тут одна за інший так, як наметала їхня хуртовина. Всі вони висвітлювалися північним сяйвом, і сам більша простиралася на багато миль. Як холодно, як безлюдно було в цих білих, яскраво блискаючих чертогах! Веселощі ніколи й не заглядали сюди. Ніколи не влаштовувалися тут ведмежі бали з танцями під музику бури, на яких могли б вирізнитися грацією й умінням ходити на задніх лабетах білі ведмеді; ніколи не складалися партії в карти зі сварками й дракою, не сходилися на бесіду за чашкою кава біленькі кумушкилисички.

Pages: 1 2 3 4 5 6

Збережи - » Андерсен Х. К. - Сніжна королева . З'явився готовий твір.