Кожний твір Тараса Шевченко - окремий мир. Це окремий настрій, окрема філософія. Але разом з тим це частина життєвого правдивого зображення тодішнього життя українців, який би сумної вона не була, це цілісна життєва філософія. Це філософія людини сильного духом, людину, що бачить несправедливість і не бажаючого миритися сней.

Цей вірш, здавалося б, не містить і натяку на який-небудь протест, на заперечення. І, на мою думку, це один з тих добутків, на яке письменникові треба зважитися

• Частка, де ти? Частка, де ти?
• Немає ніякий,
• Коли доброї жаль,
• Бог, То дай злий, злий!

Коли я прочитав ці рядки, у голові виникла безліч думок. Що робить звичайна людина, коди йому здається, що мир несправедливий, що настала чорна смуга. Людина кричить, що є сили: «Дайте мені спокій!» Я думаю, багато людей, хто підтвердить це «дайте мені спокій». Виявляється, є люди, які найбільшим злом уважають цей «спокій» - примарний спокій як втілення пасивності, бездіяльності. І хотілося б сказати, що кожний повинен керуватися цими рядками у своїй творчості, кожний повинні заперечувати бездіяльність духу й «гнилими колодами» по мирі не ходити. Але насправді, не кожному це під силу. Добре це або погано, але далеко не кожний здатний знайти в собі сили на таке відношення до власної долі й життя. Напевно, це природно. Напевно, так улаштована людина. Мені здається, що ці рядки здатні щиро виявити одного з мільйона. Але саме «один з мільйона» і створює долю народу, і бореться проти несправедливості, і має таку силу духу, щоб не миритися й не коритися всупереч всьому

Коли сучасні читачі затверджують, що поезія Шевченко відображає реалії, яких давно не існує, що вона застаріла й має цінність хіба що в межах історії літератури, крім щирого обурення, я завжди маю бажання показати таким горі - читачам один стих. Якщо прочитати цей текст, тобто прочитати не сукупність букв на папері, а зміст - ці не власні переживання ми побачимо в цих рядках, точніше, між ними

• Страшно впасти в кайдани,
• Умирати в неволі,
• А ще гірше - спати, спати, спати на волі

Варто пам’ятати ці рядки. Тому що дійсно, чи не страшно, чи не соромно, маючи всі умови, усі права й волі, і не використати їх на добро собі й людям. Люди, які прагнуть, щоб їх «залишили в спокої», чомусь забувають, що, домігшись цього, вони втратять повагу сучасників і пам’ять нащадків