Вірш написаний у березні 1920 року й входить у сбороник \”Комедъянт\”. Цей добуток ставиться до Зрілої, осмисленої лірики Цветаевой. Вірш написаний у вигляді розмови ліричного героя з вигаданим персонажем. \”Молодість ставиться до Любовно-дружньої лірики. Відчувається розмова з жінкою(циганкою). Тема доля фатальної жінки з \”гордим видом\” і \”бродячою вдачею\”, що \”всі дарма\”.

Образ цей Служить стрижнем, навколо якого формуються ліричні сюжети Цветаевой. На мій погляд, пафос вірша Трагічний: \”Нам дарунок один на долю випав:кружляти по душах, як заметіль\”. У вірші показана зворотна Сторона духовної привабливості, краси, чарівності, молодості: \” у тузі заламуючи руки, знай:не одна В тумані днів циганським варивом розлуки паморочиш молодих князів\” Ліричний герой поиогает зрозуміти нам all so ch. ru 2001 2005 всю глибину переживань і сумнівів поета Марини Цветаевой і відкриває Завіса над її духовним миром

Почуття й емоції автора показані через призму образа ліричної героїні. Вірш має містичне звучання, відтінки чарівництва циганки. Через достаток необхідних для розуміння Зображувально-виразних середств, реред нами з’являється характерний образ чаклунки й ліричної героїні Цветаевой.

Цветаева створює у своїй ліриці образ сильної, вольової особистості, що не визнає нав’язаних кимсь правил, Самостійної й звиклої відповідати за свої вчинки. Лірична героїня стемиться бути потрібної всім, говорити Із цілим миром і з окремою людиною, віддаючи \”вогонь\” своєї душі. Автор твору: Ефигения