Вірш відбиває його враження від відвідування Бахчисарая. В 1820 році він побував у цьому кримському місті й оглянув ханський палац. Перед Пушкіним відкрилася досить неприваблива картина. “Вошед у палац, - згадує поет в уривку з листа, - побачив я зіпсований фонтан; із заіржавої трубки по краплях падала вода. Я обійшов палац із великою досадою на нехтування, у якому він зотліваєте”

Однак у вірші замість “заіржавої трубки” і прозаїчних “крапель” виник фонтан, поетично ідеалізований:

Твій срібний пил

Мене кропить росою хладнойе

Сюжет добутку пов’язаний із кримською легендою про польку - бранці ханського гарему, Марії Потоцкой, що поет почув ще в Петербурзі, у сім’ї Раєвських. Це оповідання стало поштовхом до створення вірша.

Основною темою вірша є любов уявлюваних героїнь поеми “Бахчисарайський фонтан”:

Або Марія й Зарема

Одні щасливі мрії?

Иль тільки сон воображенья

У пустельній імлі намалював

Свої хвилинні виденья,

Душі неясний ідеал?

Ці романтичні образи символізуються двома трояндами:

Фонтан любові, фонтан живий!

Приніс я в дарунок тобі дві троянди.

Мова йде про “щасливі мрії поета” - Марії й Заремі. Образи двох героїнь даний лише як “сон воображенья” автора поза зв’язком з історико-культурними проблемами. Зате в описі фонтана ми знаходимо символ, що підкреслює контраст двох цивілізацій.

Пушкін додав своєму віршу східний колорит.

Емоційність добутку досягається виразними епітетами: “фонтан живий”, “фонтан сумний”, “неясний ідеал”, “пустельна імла”, “сон воображенья”.

У вірші звучать філософські міркування про тлінність людських почуттів, тому мова добутку багата старослов’янізмами: “немолчный”, “говір”, “хладный”, “вопрошал”, “світило”, “виденье”, “ужель”, “хвала”, “забуте”.

Добуток написаний чотиристопним ямбом.

Фонтан любові, фонтан живий!

Приніс я в дарунок тобі дві троянди.

У першому четверостишье рима перехресна.

Фонтан любові, фонтан живий!

Приніс я в дарунок тобі дві троянди.

Люблю немолчный говір твій

И поетичні сльози.

У другому четверостишье - охватна.

Твій срібний пил

Мене кропить росою хладной:

Ах, лийся, лийся, ключ втішний!

Дзюрчи, дзюрчи свою мені былье

Композиційно добуток можна розбити на дві частини. У першої поет звертається до фонтана, як до символу любові. У другій частині автор переноситься думками в далекі часи, намагаючись уявити собі героїнь, Марію й Заремові, у стінах Бахчисарайського палацу. Міркування про минуле фонтана навівають смутний настрій. (”Фонтан любові, фонтан сумний!”)

Завдяки майстерному володінню звуком, поет домагається ефекту що не припиняється, падаючого потоку води:

Ах, лийся, лийся, ключ втішний!

Дзюрчи, дзюрчи свою мені былье

Ми немов чуємо “немолчный говір” фонтана.

Наспівність, плавність тону досягається за рахунок асонансу (у вірші чергуються голосні а-ю-е:

“Фонтан любові, фонтан живий!”)

Вдало сполучаються голосні й приголосні звуки, часто використовуються сонорні звуки

(”Фонтан любвие люблю немолчныйе”)

Найбільша майстерність Пушкіна полягає в тому, що цей дивний підбор звуків зроблений невимушено, як би непомітно; слова обрані не по звуковому складі, а за змістом.

Для поета важливо не тільки намалювати картину фонтана, але й передати відчуття, які він у ньому народжує. Із цією метою Пушкін використовує прийом умовчання: многоточия в другий

Ах, лийся, лийся, ключ втішний!

Дзюрчи, дзюрчи свою мені былье

И третій строфі

Але про Марію ти молчале

Риторичні питання й вигуки (”Фонтан любові, фонтан сумний!”, “И тут ужель забуто ти?”, “Або Марія й Зарема одні щасливі мрії?”), назывные речення (”Світило бліде гарему!”, “Фонтан любові, фонтан живий!”) надають віршу врочистість і відвертість.

Форми дієслів першої особи й уживання особистого займенника “я” допомагають відчути присутність ліричного героя в образі самого автора (”Люблю немолчный говір твій!, “И я твій мармур вопрошал”, “Приніс я в дарунок тобі дві троянди”).

Вірш ставиться до любовної лірики Пушкіна, до жанру ліричного добутку. Ключовим словом добутку є слово “люблю” (”фонтан любові”, “люблю немолчный говір”).

Таким чином, аналіз змістовної і язикової сторін вірша “Фонтану Бахчисарайського палацу” дозволяє нам побачити в Пушкіні великого художника слова, що створило яскраві зразки російської поезії, глибокі по змісту й витончені за формою. Тому, знову й знову звертаючись до творчості А. С. Пушкіна, хочеться викликнути:

Евздохну в захваті мовчазному,

Слухаючи звуку струн твоїх.

Збережи - » Аналіз вірша А. С. Пушкіна “Фонтану Бахчисарайського палацу” - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Фонтану Бахчисарайського палацу” . З'явився готовий твір.