Зміст

Введення

РОЗДІЛ 1. Рельєф і річкова мережа

РОЗДІЛ 2. Стратиграфія

РОЗДІЛ 3. Інтрузивні утворення

РОЗДІЛ 4. Тектоніка

РОЗДІЛ 5. Історія геологічного розвитку

Список літератури

ВВЕДЕННЯ

Метою даної курсової роботи є аналіз геологічної карти, найважливіших структурних елементів, відображених на ній, а також придбання досвіду узагальнення геологічної інформації й відновлення історії геологічного розвитку ділянки земної кори.

Дана геологічна карта (аркуш-) є среднемасштабной (1: -00000) . Рельєф виражений горизонталями з перетином 100 метрів. Ськлав карту редактори

Геологічна будова даного району досить ськладне, характеризується наявністю декількох структурних поверхів, численними тектонічними порушеннями й інтрузіями.

Стратиграфичеськая розчленованість розрізу даного регіону досить дробова, тому що товщі більшості систем розчленовані на відділи, яруси й звиті.

Для повної характеристики й аналізу геологічної будови цього району на карті використовується система умовних позначок.

За допомогою знаків віку й елементів залягання порід ми маємо можливість максимально точно побудувати геологічні розрізи й з’ясувати структурні особливості залягання гірських порід і на їхній основі відновити геологічні процеси (тектонічні, опадонакопичення й інші, що виникали в те або інший геологічний час.

У роботі з картою використовуються наступні методи: аналізу просторового положення геологічних границь по співвідношенню з рельєфом і по співвідношенню між собою; аналізу послідовності нашарувань; аналізу перерв і незгод; вивчення фацій; вивчення потужностей.

Аналізувалася половина карти.

РОЗДІЛ 1. РЕЛЬЄФ І РІЧКОВА МЕРЕЖА

Рельєф даної території здебільшого гірський (90%) , тільки 10% займає рівнинний рельєф. Рівнинний рельєф розповсюджений у низов’ях рік і перебуває в північній і південно-східній частинах описуваної території.

Абсолютні оцінки коливаються від 100 до 500 м.

Гірський рельєф займає іншу частину даного регіону. Висоти від 500 до 1712 метра. Вершина з максимальною абсолютною оцінкою (1712) розташовується в північно-східній частині. Це безіменна вершина, на захід від її перебуває вершина з абсолютною оцінкою 1175 м, на південно-заході - вершина з оцінкою 1419 м, а до півдня розташована вершина з оцінкою 1490м.

На півдні й заході описуваної території розповсюджений низкогорний рельєф з оцінками 500-1000 метрів. Розташування височин безладне. На південно-заході розташована отм. 615м., а в шести км. на схід її розташована вершина з отм. 914м.. Схили височин середньої крутості, сильно розчленовані ярами й розпадками.

Річкова мережа в основному представлена п’ятьома басейнами:

1. Басейн ріки —і —і-. Розташований у західній частині описуваної території. Ріка кілька разів міняє напрямок плину. У джерел цей південно-західний напрямок, потім воно переходить у західне й потім у північно-західне. Ширина терас 0,4 - 1,7 км. Ріка має чотири великих лівих припливи й безліч дрібних. У джерелах це гірська ріка, потім вона здобуває риси низкогорной і в нижній частині рівнинної ріки.

2. Басейн ріки —і —і —і —і - розташований центральної південної частини території й тече до півдня. Має один лівий і два правих великих припливи. Ширина терас від 0.2 до 1.6 км. У джерелах ріка гірська, а далі здобуває рівнинний характер і меандрирует.

3. Басейн ріки —і —і —і —і —і —і —і - розташований на захід р. Тас-Юрях. Ця ріка має 1 великий лівий приплив і тече до південно-заходу. Має тераси шириною від 0.5 до 2.5 км. Початок ріки розташований у горах, але характеризується спокійним рівнинним характером і меандрирует.

Вододілом останніх двох басейнів є висотна оцінка 1490м.

4. Басейн р. —і —і —і —і розташований у південно-східній частині карти (східніше р. —і —і —і —і —і-, тече до південно-заходу. Має тераси шириною 0.5-1.2км і великий правий приплив. Має спокійний характер.

5. На північному сході описуваної території розташований басейн р. —і —і —і —і —і, що тече до сходу, і тераси якої мають ширину від 0.2 до 1.5 км. Характер ріки рівнинний, хоча джерело розташоване в горах.

Крім сучасних алювіальних терас, представлених галечниками й піськами, по долинах великих рік виділяються нерозчленовані комплекси терас верхньої й середньої ланок четвертинної системи.

Верхнечетвертичние відкладення, представлені льодовиковими й водно-льодовиковими валунниками, галечниками, піськами, суглинками й супесями, откартировани по всіх перерахованих басейнах. Ці тераси є ерозійними, а по взаєминам з вишележащим сучасним комплексом є вкладеними.

Тераси середньої ланки, представлені алювіальними галечниками, піськами й суглинками, зустрінуті у верхів’ях ріки Тас-Юрях і в басейні ріки —і —і —і —і —і. Вони також є ерозійними, а по взаєминам врізаними.

РОЗДІЛ 2. СТРАТИГРАФІЯ

Для даної території характерний розвиток декількох комплексів осадових відкладень, відособлених у розрізі завдяки особливостям їхнього ськладу й умовам залягання.

Виділяється комплекс переважно морських відкладень, що утворилися із середнього ордовика по ейфельський ярус середнього девону включно. У нижній частині цієї товщі переважають терригенние відкладення (ПРО - S) , у верхньої карбонатні відкладення (S - Def) .

Породи всіх відділів цього проміжку часу (ПРО - Def) залягають згідно один одному.

Другий комплекс порід на території району - це юрські відкладення незгідно залягають на породах попереднього комплексу.

Цей комплекс різко відрізняється по ськладу від палеозойських відкладень. Він представлений вулканогенно-терригенной товщею й залягає на породах палеозою з кутовим і стратиграфичеським незгодою.

Найбільш розвинені в районі ордовикськие й силурийськие відкладення.

Всі відкладення зім’яті в ськладки, крім четвертинних.

ПАЛЕОЗОЙСЬКА ЕРАТЕМА (PZ)

Ордовикськая система

На території району ордовикськая система представлена відкладеннями її середнього й верхнього відділів, які займають невелику частину площі в південній і західній частині. Крім того, ордовикськие породи виходять у східній частині району. Загальна потужність ордовикських відкладень 2300 м.

Середній відділ. Харкинджинськая звита (O hk)

Відкладення харкинджинськой звиті розвинені в районі незначно. Вони простягаються невеликою смугою в північно-західному напрямку в 4 км. на схід отм. 941м. Відкладення представлені темно-сірими й чорними глинистими сланцями з відбитками граптолитов Dicranograptus cf. rektus Hopk. Опадонакопичення відбувалося в умовах прогинання території в морських відбудовних умовах. Потужність відкладень 800 м.

Верхній відділ. Омукськая звита (Про оm)

Породи верхнього ордовика виходять у вигляді трьох смуг північно-західного простягання уздовж ріки —і —і - і верхів’їв її припливів у південній і західній частині району, а також займають велику область на північно-заході району. Ці відкладення згідно залягають на среднеордовикських. Вони представлені зеленувато-сірими полимиктовими песчанниками із прослоями глинистих сланців (0.5 м) і лінзами (до 1 м) мелкогалечних конгломератів. У середній частині товщі откартирован прослой ясно-сірих вапняків потужністю 5 м, що характерний для цієї пачки і є що маркірує.

Судячи зі ськладу й кольору відкладень вони є флишеподобной теригенно-карбонатною товщею в умовах прогинання в морських умовах поблизу джерела континентального зносу. У середині верхнього ордовика швидкість прогинання території була, можливо, трохи вповільнена, що привело до утворення пачки вапняків, що маркірують, в умовах компенсованого прогину.

Потужність омукськой звиті становить 1500 м.

Силурийськая система.

У межах розглянутої території силурийськая система представлена відкладеннями нижнього й верхнього відділів, причому верхнесилурийськая товща розчленована на дві звиті - бизонськую й мирнинськую. Силурийськие відкладення є переважними в районі.

Вони займають майже всю західну й південну частину території. Загальна потужність відкладень силуру 1600 - 2100 м.

Нижній відділ. Маутськая звита (S mt)

Відкладення маутськой звиті утворять крила антиклінальної ськладки на півночі району, у межах цієї ж структури, але на схід откартировани в крилах синкліналі східніше отм. 1712м., а також і ядрі ськладної синкліналі другого порядку до південно-заходу від тої ж оцінки, і, крім того, у крилах великої уськладненої антиклінальної ськладки у верхів’ях ріки Оттох у західній частині району. Відкладення маутськой звиті згідно залягають на породах ордовика й представлені чорними тонколистоватими глинистими сланцями із прослоями ( 1-2 м) і пачками (до 15 м) темно-сірих вапняків, що характеризують морські застійні відбудовні умови опадонакопичення.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » Аналіз геологічної карти з річковим рельєфом . З'явився готовий твір.