ВВЕДЕННЯ

У процесі виконання курсової роботи проведений аналіз геологічної карти 50 000 масштабу 1969г, укладач В. Г. Тихомиров за редакцією М. М. Моськвина, Ю. А. Зайцева. Опис ведеться по східній частині карти. Описуваний район ставиться до центральної частини Казахстану. На карті відображені виходи порід силурийського, девонського, кам’яновугільного віку. Центральну частину карти займає велике інтрузивне тіло-батоліт, що має ськладне многофазовое будова. Найбільш високі крапки району (м. Вовк 1080 м) розташовані в межах виходу інтрузивного утворення, і звуться Гранітних гір. У районах рік Корнет і Пшада висотні оцінки знижуються до 400 м.

Текстова частина курсового проекту включає докладний опис стратифікованих товщ і інтрузивних утворень, умов їхнього залягання, утворення, а також тектонічні процеси, що відбувалися в даному районі. Текст містить викопіювання геологічної карти, що відбиває найбільш характерні ділянки контактів разновозрастних порід.

Опис геологічної карти супроводжується наступними графічними додатками: 1) Схема рельєфу й річкової мережі району 2) Тектонічна карта 3) Геологічні розрізи 4) Формаційний стовпчик - 2 Розділ 2. РЕЛЬЄФ І РІЧКОВА МЕРЕЖА На досліджуваній території виділяється два типи рельєфу: рівнинний і низкогорний. Рівнинний рельєф розташований у південній частині карти й займає близько 40% описуваної терртории. Максимальні висотні оцінки 500м, мінімальні коливаються близько 400м. У такий спосіб перевищення становить близько 100м. Низкогорний рельєф розташований північніше рівнинного й займає близько 60% території. Максимальна висотна оцінка - 1170м м. Оленяча, мінімальні близько 500м. Коливання висотних оцінок поверхні становить 580.

Описувана територія є єдиним басейном ріки, що розташовується поза межах досліджуваного району (додаток 1) . Тут можна виділити вододіли другого порядку, представлені майже не вираженими вододілами в межах рівнинного рельєфу й краще вираженими в низкогорном рельєфі.

Річкова мережа представлена двома ріками (Глибока й Пшада) і струмком Корнет, що впадає в озеро Світле. Обидві ріки й струмок протікають у напрямку північний захід - південний схід. По співвідношенню з геологічною будовою району, що є структурно обумовленим у рівнинній частині, ріки й струмок належать до діагонального типу річкових долин.

Судячи з перевищень, ріка належить до рівнинного типу. Маленький ухил і невелика швидкість потоків приводить до того, що аллювий у даному районі практично не накопичується. У районі оз. Світле відзначається заболочування місцевості викликане приповерхнім заляганням рівня ґрунтових вод.

СТРАТИГРАФІЯ

На досліджуваній території одержали поширення породи силурийськой, девонської й кам’яновугільної систем, що мають однакові площі виходу.

СИЛУРИЙСЬКАЯ СИСТЕМА.

Породи силурийськой системи поширені в південній частині карти. Вони представлені верхнім і нижнім відділами. У нижньому відділі виділяють лландоверийський і венлокський ярусу. Верхній відділ представлений лудловським ярусом. Від порід девонського й кам’яновугільного віку відділяється тектонічною незгодою (мал. 1) . На півдні території силурийськие відкладення перекриваються породами нижнього й середнього девону. Їхній контакт носить характер різкої кутової й структурної незгоди. Загальна потужність силурийських відкладень становить більше 3800м.

Лландоверийський ярус.

Лландоверийський ярус підрозділяється на два подъяруса: нижн і верхній, які мають виходи на поверхню ввиде вузьких смуг шириною близько 2500 км.

Відкладення нижнього подъяруса ськладають ядра антиклінальних ськладок. Вони представлені піщаниками, алевролітами, аргиллитами й туфами андези-базальтового ськладу. Відносини з нижележащими породами не встановлені тому що є найбільш древніми породами в розрізі даного району. Потужність відкладень нижнього подъяруса більше 2000 м.

Відкладення верхнього подъруса ськладають крила антиклінальних і синклінальних ськладок. Вони представлені піщаниками, алевролітами й аргиллитами зеленого кольору із прослоями кременистих порід. Згідно залягають на породах нижнього подъяруса лландоверийського ярусу. Потужність відкладень 400-600 м.

Венлокський ярус

Венлокський ярус підрозділяється на два подъяруса: нижн і верхній, які беруть участь в утворенні великої синклінальної ськладки Косатки, однак на описуваній території відкладення нижнього подъяруса не представлені.

Породи верхнього подъяруса ськладають крила синклінальної ськладки. Вони представлені піщаниками, алевролітами, аргиллитами сірий і зелений кольори із прослоями дрібнозернистих конгломератів. По даним стратиграфичеськой стовпчика дані породи залягають на породах нижнього подъяруса зі стратиграфичеським незгодою. Потужність відкладень становить 300-400 м.

Лудловський ярус

Породи лудловського ярусу ськладають ядро синкліналі Косатки й представлені конгломератами, піщаниками, алевролітами сірий і зелений кольори. Згідно залягають на породах верхнього подъяруса венлокського ярусу. Потужність відкладень становить 300 м.

ДЕВОНСЬКА СИСТЕМА

Породи девонської системи мають виходи в південній і східній частині карти. Загальна потужність більше 3250 м. У зв’язку з різко різним заляганням порід у південній і східній частинах подальший опис ведеться по цих районах.

Південний район

У південному районі виходять породи нижнього девону миколаївської звитий і середній девон петровськой звиті. Вони утворять брахисинклиналь Чиж. Як відзначалося вище, вони залягають на породах силурийськой системи з кутовою структурною незгодою. Між собою вони також залягають із кутовою незгодою.

Нижній відділ. Миколаївська звита

Породи миколаївської звиті ськладені туфами андезито-базальтового ськладу, піщаниками й конгломератами. Потужність відкладень становить 200 м.

Середній відділ. Петровськая звита

Породи петровськой звиті ськладені туфами липаритового ськладу, червоноколірними піщаниками й конгломератами. Потужність відкладень становить 500 м.

Східний район

У східному районі виходять породи верхнього девону франського й фаменського ярусів. Вони ськладають велику синклінальну ськладку Морська, а також поруч синклінальних і антиклінальних ськладок другого порядку. Між собою залягають згідно.

Верхній відділ

Верхній відділ представлений франським і фаменським ярусами.

Франський ярус Відкладення франського ярусу представлені піщаниками й алевролітами із прослоями й лінзами вапняків і мелкогалечними конгломератами. Потужність відкладень становить більше 1100 м.

Фаменський ярус

Відкладення фаменського ярусу представлені піщаниками, алевролітами, аргеллитами із прослоями й лінзами известковистих піщаників і вапняків. Потужність відкладень становить 700 м.

КАМ’ЯНОВУГІЛЬНА СИСТЕМА

Кам’яновугільна система представлена нижнім відділом намюрським ярусом і верхнім відділом. Більша частина порід цього віку ставши - 7 льону інтрузивними утвореннями, що розташовуються в центральній частині карти, а також туфами, що перебувають на північно-заході карти в районі м.

Оленяча й на правом бережу ріки Глибока. Породи кам’яновугільного віку залягають на породах девонського віку з кутовим і стратиграфичеським незгодою (рис) . Загальна потужність відкладень становить 800 м.

Нижній відділ. Намюрський ярус

Породи намюрського ярусу утворять поля ізометричної форми ськладені липаритовими порфірами, туфами, туфогенними піщаниками й алевролітами з рідкими рослинними залишками. Потужність відкладень становить 650 м.

Верхній відділ

Породи верхнього відділу кам’яновугільної системи залягають горизонтально й згідно на породах намюрського ярусу. Вони ськладені туфолавами й игнимбритами липаритового ськладу, конгломератами й гальками лейкократових гранітів. Потужність відкладень становить 150 м.

ИНРУЗИВНИЕ УТВОРЕННЯ

Інтрузивні утворення розташовуються в центральній частині карти й мають ізометричні форми виходів. По величині займаної площі головне інтрузивне тіло є батолітом. Даний батоліт утворився при неодноразово повторюваних впровадженнях магми, що привело до збільшення площі раніше орбразовавшегося тіла на північ і захід, а також до часткового переплавлення й зміни первісного ськладу. Вік батоліту визначений як среднекаменноугольний. Подальший опис інтрузивних утворень ведеться по фазах впровадження.

Перша фаза

Перша фаза (фаза початкового впровадження) характеризується початком впровадження магми більше основного ськладу. При кристалізації даної магми утворяться гранодиорити. Вони займають південно-східну частину батоліту й становлять близько 20 % загального обсягу інтрузії.

Друга фаза

Pages: 1 2 3

Збережи - » Аналіз геологічної карти . З'явився готовий твір.