Чим же цікавий образ героїні роману «Євгеній Онєгін». Насамперед - своїми глибокими національними коріннями, своїй росіянці основою, що робить її доконаним явищем у московському й петербурзькому суспільстві, що притягає блиск якого залишає Тетяну байдужої

А мені, Онєгін, пишність ця,

Осоружного життя мішура,

Мої успіхи у вихрі світла,

Мій людний будинок і вечори,

Що в них

Зараз віддати я рада

Все це дрантя маскараду,

Весь цей блиск, і шум, і гад

За полицю книг, за дитячий садок,

За наше бідне житло,

За ті місця, де в перший раз,

Онєгін, зустріла я вас,

Так за смиренний цвинтар,

Де нині хрест і тінь галузей

Над бідної нянею моєї

У цієї, може бути, трохи довгій цитаті з фінального діалогу героїні з Онєгіним - вся вона, Тетяна. І тут усе, що зв’язує з нею автора, всі, за що Пушкін любить її. Ні в Голіциній, ні в Завадовской, ні у Воронцовой, ні в Кери не почував поет цієї внутрішньої сили, самобутності, простоти. А тому й створив «милий ідеал». Невипадково М. Цветаева в книзі «Мій Пушкін» звертає увагу на зв’язок: Пушкін-тетян-нянька. Орися Родіонівна все життя була для поета неперевершеним зразком істинно російської жінки, що воплотили в собі все найяснішій і чисте в долі Пушкіна. Звідси - і слова Тетяни

Отже, Тетяна Ларіна - улюблена героїня поета, уособлення його Музи. Саме тому так неквапливо малює він картини її дитинства, юності, прагнучи передати динаміку характеру, показати образ у розвитку. Улюблена жінка - завжди таємниця, і Пушкін прагне осягнути таємницю Тетяни, запрошуючи читача, довіряючи йому своє найдорожче

От Тетяна безтурботно живе в рідному домі. Вона читає, мріє на самоті, водить хороводи із селянськими дівчинами, розмовляє по ночах з нянькою. Поет малює винятково тонкий психологічний портрет героїні:

Вона звалася Тетяною,

Ні красою сестри своєї,

Ні свіжістю її рум’яної

Не залучила б вона очей

Дика, сумна, мовчазна,

Як лань лісова боязка,

Вона в сім’ї своєї рідний

Здавалася дівчинкою чужий

А навкруги - російська природа, мир села, настільки втішний серцю самого Пушкіна. І юне жіноче серце, пробуджуючись, жадібно усмоктує звуки, фарби й заходи рідних місць

Усе в Тетяні ново, навіть ім’я:

Уперше ім’ям таким

Сторінки ніжні роману

Ми свавільно освятимо

Але входить вона в нашу свідомість відразу й неминуче, навіть магічно. І добре, що Тетяна не схожа ні на кого. Саме це дозволяє їй спочатку відчути, а потім зрозуміти Онєгіна. Його «урок» у саду, що пішов за її листом, пішов їй на користь. Нехай Онєгін знає про життя всі, а Тетяна нічого, зате вона сильніше його, сильніше морально, тому що близько до своїх джерел, вона - «російська душою». Те^-те-це-те саме й позбавлений герой. В остаточному підсумку саме це пояснює розв’язку роману

чиЩаслива Тетяна, вигідно (тільки не для себе!) вийшовши заміж і зайнявши гідне місце в суспільстві. Природно, немає. Її чистота, краса, висока моральна сила - все це чужо навколишньому її миру, де цінується зовсім інше. Тому вона щира з Онєгіним, почуваючи в ньому родинну душу, але тому вона й відмовляє йому: адже вона дійсно любить його й нікому, крім нього, у цьому б не призналасье

Здається, пушкінська героїня багато в чому вплинула на героїнь Тургенєва, Гончарова, Некрасова, Лева Толстого, Чехова. Ставши «родоначальницею» жіночого національного типу в нашій літературі, настільки неповторна і яскравого, героїня роману «Євгеній Онєгін» своїм прекрасним виглядом, богатим внутрішнім миром робить серйозний вплив і на сучасне покоління

Збережи - » Аналіз епізоду роману «Євгеній Онєгін» - И сниться дивовижний сон Тетяні . З'явився готовий твір.