«Я впевнений, що письменником людини робить його дитинство, здатність у ранньому віці побачити й відчути все те, що дає йому потім право узятися за перо. Утворення, книги, життєвий досвід виховують і зміцнюють надалі цей дарунок, але народитися йому треба в дитинстві», - писав Валентин Григорович Распутін в 1974 році в іркутській газеті «Радянська молодь». В 1973 році був публікований одне із кращих оповідань Распутіна «Уроки французького». Сам письменник виділяє його серед своїх добутків: «Там мені нічого не довелося видумувати. Усе відбувалося із мною. За прототипом ходити далеко не довелося. Мені потрібно було повернути людям те добро, що у свій час вони зробили для мене».

Оповідання Распутіна «Уроки французького» присвячений Настасії Прокопьевне Копыловой, матері його друга відомого драматурга Олександра Вампилова, все життя проработавшей у школі. В основу оповідання ліг спогад дитячого життя, воно, за словами письменника, «було з тих, які гріють навіть при слабкому дотику до них».

Оповідання автобіографічний. Лідія Михайлівна названа в добутку своїм власним ім’ям (прізвище її - Молокова). В 1997 році письменник у бесіді з кореспондентом журналу «Література в школі» розповідав про зустрічі з нею: «Недавно була в мене в гостях, і ми з нею довго й запекло згадували нашу школу, і ангарське селище Усть-Уда майже піввікової давнини, і багато чого з того важкого й щасливого часу».

Рід, жанр, творчий метод

Добуток «Уроки французького» написано в жанрі оповідання. Розквіт російського радянського оповідання доводиться на двадцяті (Бабель, Іванов, Зощенко) і потім шістдесяті- сімдесяті (Козаків, Шукшин і ін.) роки. Оперативнее інших прозаїчних жанрів оповідання реагує на зміни в суспільному житті, тому що він швидше пишеться.

Оповідання можна вважати найдавнішим і першим з літературних жанрів. Короткий переказ події - случаючи на полюванні, двобою з ворогом тощо, - уже є усним оповіданням. На відміну від інших пологів і видів мистецтва, умовного по своїй суті, оповідання споконвіку властиве людству, виникши одночасно з мовленням і будучи не тільки передачею інформації, але й засобом суспільної пам’яті. Оповідання є споконвічна форма літературної організації мови. Оповіданням прийнято вважати закінчений прозаїчний добуток обсягом до сорока п’яти сторінок. Це приблизна величина - два авторські аркуші. Така річ читається «на одному подиху».

Оповідання Распутіна «Уроки французького» - реалістичний добуток, написаний від першої особи. Його повною мірою можна вважати автобіографічним оповіданням.

Тематика

«Дивно: чому ми так само, як і перед родителями, щораз почуваємо свою провину перед учителями? І не за те зовсім, що було в школі, - ні, а за те, що сталося з нами поеле». Так письменник починає своє оповідання «Уроки французького». Тим самим він визначає основні теми добутку: взаємини вчителі й учня, зображення життя, освітленої духовним і моральним змістом, становлення героя, придбання їм духовного досвіду в спілкуванні з Лідією Михайлівною. Уроки французького, спілкування з Лідією Михайлівною стали для героя уроками життя, вихованням почуттів.

Ідея

Гра на гроші вчительки зі своїм учнем, з погляду педагогіки, — учинок аморальний. Але що коштує за цим учинком? - запитує письменник. Бачачи, що школяр (у голодні післявоєнні роки) недоїдає, учителька французької мови під видом додаткових занять запрошує його до себе додому й намагається підгодувати. Вона надсилає йому посилки, начебто від матері. Але хлопчик відмовляється. Учителька пропонує грати на гроші й, природно, «програє», щоб на ці копійки хлопчик зміг купити собі молока. І щаслива, що їй вдається цей обман.

Ідея оповідання полягає в словах Распутіна: «Читач учиться в книг не життя, а почуттям. Література, на мій погляд, - це насамперед виховання почуттів. І насамперед доброти, чистоти, шляхетності». Ці слова прямо ставляться до оповідання «Уроки французького».

Основні герої

Головними героями оповідання є одинадцятирічний хлопчик і вчителька французької мови Лідія Михайлівна.

Лідії Михайлівні було не більше двадцяти п’яти років і «в особі її не було жорстокості». До хлопчика вона віднесла з розумінням і співчуттям, оцінила його цілеспрямованість. Вона розглянула у своєму учні чудові здатності до навчання й готова будь-якими способами допомогти їм розвиватися. Лідія Михайлівна наділена незвичайною здатністю до жалю й добротою, за що й постраждала, втратившись роботи.

Хлопчик вражає своєю цілеспрямованістю, бажанням при будь-яких обставинах вивчитися й вийти в люди. Оповідання про хлопчика може бути представлений у вигляді цитатного плану:

1. «Щоб учитися далі… і мені довелося споряджатися в райцентр».

2. «Учився я й отут добре… по всіх предметах, крім французького, у мене трималися п’ятірки».

3. «Так мені було погано, так гірко й осоружне! - гірше всякої хвороби».

4. «Одержавши його (рубль), … я купував на базарі баночку молока».

5. «Вони били мене по черзі… не було в той день людини несчастнее мене».

6. «Я лякався й губився… вона представлялася мені людиною незвичайним, не походила на всіх інших».

Сюжет і композиція

«Я пішов у п’ятий клас у сорок восьмому році. Правильней сказати, поїхав: у нас у селі була тільки початкова школа, тому, щоб учитися далі, мені довелося споряджатися з будинку за п’ятдесят кілометрів у райцентр». Одинадцятирічний хлопчик уперше волею обставин відірваний від сім’ї, вирваний від звичного оточення. Однак маленький герой розуміє, що на нього покладені надії не тільки рідних, але й всього села: адже він, по одностайній думці односільчан, покликаний бути «ученою людиною». Герой додає всі зусилля, переборюючи голод і тугу за будинком, щоб не підвести земляків.

З особливим розумінням до хлопчика підійшла молода вчителька. Вона початку додатково займатися з героєм французькою мовою, розраховуючи будинку підгодувати його. Гордість не дозволила хлопчикові прийняти допомогу від сторонньої людини. Не увінчалася успіхом витівка Лідії Михайлівни з посилкою. Учителька наповнила її «міськими» продуктами й тим самим видала себе. У пошуках способу допомогти хлопчикові вчителька пропонує йому зіграти на гроші в «пристінок».

Кульмінація оповідання наступає після того, як учителька початку грати із хлопчиком у пристінок. Парадоксальність ситуації загострює оповідання до межі. Учителька не могла не знати, що в той час подібні відносини вчителя з учнем могли привести не тільки до звільнення з роботи, але й до кримінальної відповідальності. Хлопчик цього до кінця не розумів. Але коли лихо все-таки трапилося, він почав розуміти поводження вчительки глибше. І це привело його до усвідомлення деяких аспектів життя того часу.

Фінал оповідання майже мелодраматичний. Посилка з антонівськими яблуками, яких він, житель Сибіру, ніколи не пробував, як би перегукується з першою, невдалою посилкою з міською їжею - макаронами. Всі нові й нові штрихи готовлять цей оказавшийся зовсім не несподіваним фінал. В оповіданні серце недовірливого сільського хлопчика відкривається перед чистотою молоденької вчительки. Оповідання дивно сучасне. У ньому велика мужність маленької жінки, прозріння замкнутої, неосвіченої дитини, у ньому уроки людяності.

Художня своєрідність

З мудрим гумором, добротою, людяністю, а головне, з повною психологічною точністю описує письменник взаємини голодного учня з молодою вчителькою. Оповідання тече неспішно, з побутовими подробицями, але ритм його непомітно захоплює.

Мова оповідання проста й у той же час виразний. Письменник уміло використовував фразеологічні звороти, домагаючись виразності й образності добутку. Фразеологізми в оповіданні «Уроки французького» здебільшого виражають одне поняття й характеризуються певним значенням, що часто дорівнює значенню слова:

«Учився я й отут добре. Що мені залишалося? Потім я сюди й приїхав, іншої справи в мене тут не було, а ставитися абияк до того, що на мене покладало, я тоді ще не вмів» (ліниво).

«У школі я птаху до цього не бачив, але, забігаючи вперед, скажу, що в третій чверті він раптом, як сніг на голову, звалився на наш клас» (зненацька).

«Наголодувавшись і знаючи, що харч мій довго не протримається, як би я його не заощаджував, я наїдався до відвала, до різі в животі, а потім через день або два знову підсаджував зуби на полицю»(голодувати).

«Але защіпатися не було ніякого змісту, Тишкин встиг продати мене з потрухами» (зрадити).

Однієї з особливостей мови оповідання є наявність обласних слів і застарілої лексики, характерної для часу дії оповідання. Наприклад:

Квартирувати - знімати квартиру.

Полуторка - вантажна машина вантажопідйомністю в 1,5 т.

Чайна - рід суспільній їдальні, де відвідувачам пропонуються чай і закуски.

Пошвыркать - похлебать.

Гольный кипяточек - чистий, без домішок.

Вякать - бовтати, говорити.

Тюкати - несильно вдаряти.

Хлюзда - шахрай, ошуканець, шулер.

Притайка - те, що заховано.

Значення добутку

Pages: 1 2

Збережи - » Аналіз добутку “Уроки французького” Распутіна В. Г. - Твір по добутку В. Г. Распутіна “Уроки французького” . З'явився готовий твір.