Образ бальзаківського героя з одноіменної повісті “Гобсек” розкриває і аналізує один з персонажів повісті адвокат Дервіль. Оповідь ведеться від його імені, щоб читач сприймав образ Гобсека як типове, узагальнююче явище, яке не зникло, на жаль, і у XXI столітті. Перед нами поступово виникає гротескна потворна фігура справжнього хазяїна Парижа після ‘Липневої революції 1830 року, образ величезної узагальнюючої сили — лихвар, що робить гроші з грошей.

Для нього гроші — це сенс життя. Ми бачимо людину, яка перетворилася на “золотого ідола”, так і не скориставшись своїм багатством. Виникає запитання: “З якою метою він накопичував золото?”. Ще багато запитань буде і в адвоката Дервіля. Відповіді на них повинні допомогти нам усвідомити: якщо наші почуття і прагнення будуть спрямовані тільки на накопичення грошей, матеріальних благ, то ми теж станемо заручниками власної жадоби, і це призведе до повної деградації, руйнації особистості людини. Вона стане для суспільства небезпечною, як став небезпечним Гобсек. Отже, мета на уроці поставлена, а життєвий вибір — за вами.

Адвокат Дервіль розпочинає свою розповідь про лихваря Гобсека в товаристві віконтеси де Гранльє, яка негативно ставиться до молодого графа Ернеста де Ресто, бо його мати має репутацію розбещеної жінки, і щоб віконтеса, дочка якої закохана в нього, змінила думку про графа Ернеста, адвокат Дервіль розповідає свою історію, пов’язану з романтичною пригодою. Йдеться про лихварямільйонера.

Кольорова гама і деталі в описі портрета Гобсека. За текстом:”… обличчя цього чоловіка … я назвав би “місячним ликом”, так його жовтава блідість скидалась на колір срібла, з якого облупилася позолота … волосся… із сивиною попелястосірого кольору. Риси обличчя здавалися відлитими в бронзі. Оченята жовті… Гострий ніс, подовбаний на кінчику віспою… Розмовляв…тихим, лагідним голосом і ніколи не сердився… Зморшки його жовтавого лоба зберігали таємниці життєвих випробувань…”

Адвокат Дервіль, спілкуючись з лихварем, помічає непомірну ощадливість і нестримну скнарість свого сусіда. За текстом: “Усе в його кімнаті, від зеленого сукна на письмовому столі до килимка біля ліжка, було якесь однакове, охайне й потерте… Взимку головешки у його каміні завжди жевріли… Жив Гобсек на вулиці Гре. Біля… похмурого, вологого будинку нема подвір’я… а розташування кімнат нагадує розташування монастирських келій..,, двері… які виходять у довгий коридор, тьмяно освітлений маленькими віконцями”.

Якви розумієте слова Дервіля про житло лихваря: “Дім та його мешканець пасували один до одного — як ота скеля та приліплена до неї устриця”? Поперше, Гобсек — людина, яка має справу з грішми; веде непримітний спосіб життя, щоб не привертати увагу до себе і самому насолоджуватися багатством. У своїх власних очах він постає людиною величною, яка бере на себе право розпоряджатися людськими долями: розоряти їх, сміятися з них, принижувати їхню людську гідність, розчавлювати брудним чоботом будького, бо гроші — це все. Вони дають йому владу. Так вважає лихвар. По друге, автор підкреслює маніакальну пристрасть лихваря до золота.

Дервіль роздумує: “Чи мав він родичів, друзів? Багатий він був чи бідний? Ніхто не зміг би відповісти на ці запитання. Я ніколи не бачив грошей у нього в руках”. Адвокат Дервіль наближається до істини; гроші — Ідол, єдиний ідол, якому вклоняється Гобсек, — золото — ось його життєва філософія.

Відповіді на ці запитання ми знаходимо у тексті.

1.”Він сам стягував борги по векселях, бігаючи по всьому Парижу … і пишається, що сплачує 7 франків податків” (діє обережно і розумно, щоб ніхто не здогадався, що він багатий.)

2.”Через свою обачність він одного разу видав себе. Випадково при ньому було золото, і якимсь чином … наполеондор вислизнув з його жилетної кишені. Пожилець … підняв монету й подав йому. “Це не моя! Золото? У мене? Та якби я був багатий, то хіба жив би так, як живу?”.

3.”Вранці він сам варив собі каву… Обід йому приносили з харчівні”.

4.”Цей дивний чоловік ніколи не бажав побачити бодай одну особу з чотирьох жіночих поколінь, які складали його рідню. Він ненавидів своїх спадкоємців…”

Який висновок ми можемо вже зробити? Пристрасть до грошей засвідчує початок руйнації особистості лихваря. Він накопичує гроші.а не витрачає їх на добрі справи. Гобсек підкоряє своє життя служінню золоту. Питання моралі, милосердя, добра взагалі у нього відсутні.