Адельберт фон Шамиссо чотирнадцятилітнім підлітком потрапив у Німеччину й після багатьох митарств знайшов там другу батьківщину. Він був офіцером прусской армії в роки наполеонівських війн, серйозно займався ботанікою й зоологією, брав участь як натураліст у російській кругосвітній експедиції під командуванням О. Коцебу на бригу «Рюрик», пізніше керував ботанічним садом у Берліні, видавав разом з поетом Густавом Швабом «Німецький альманах муз».

Трирічне плавання (1815—1818) розширило кругозір письменника. Спілкуючись із екіпажем «Рюрика», він вивчав російську мову, зацікавився російською культурою. Книга «Подорож навколо світу», видана у двох варіантах (1821 і 1836), не тільки усталила його наукову репутацію, але й уважається зразковим добутком німецької доці ментально-художньої прози. Як поет Шамиссо відомий романтичними баладами й любовною лірикою (композитори створили на його слова біля чотирьохсот романсів, серед них музика Шумана до циклу «Любов і життя жінки»). Політичні події свого часу Шамиссо оцінював із прогресивних позицій. У поемі «Вигнанці» (1831), що включає перекладання уривка з думи К. Ф. Рилєєва «Войнаровский», декабрист Бестужев, зустрівши в Якутську німецького вченого, розповідає йому про страченого соратника й пророкує прийдешня відплата. Надії на суспільний прогрес Шамиссо зв’язував з розквітом науки. Балада «Паровий кінь» (1830) вражає передбаченням науково-фантастичної теми подорожей у часі:

• Хто зможе, поспішаючи, земна куля обігнути,
• Тримаючи зі сходу на захід шлях,
• У нагороду, відповідно до науки, той
• На добу раніше у свій будинок увійде
• Кінь мій залізний непереможний,
• Не може час поспіти за ним,
• И якщо я нині помчуся на захід
• Учора зі сходу повернуся назад.

Із цієї реальної передумови виводиться фантастичне допущення можливості встречн… із предками. Вершник відправляється в минуле, є присутнім при своєму народженні й навіть знайомить зі своїм дідом незадовго до його одруження:

• Сто разів обганяв я сонячний біг,
• Маршрут пролагая в минуле століття,
• Сьогодні глянути я примчався верхи
• На діда, що став нареченим…

Світове визнання принесла Шамиссо казково-фантастична повість «Дивна історія Петера Шлемиля» (1814), побудована на фольклорних мотивах: чарівний гаманець, шапка-невидимка, чоботи-скороходи, договір із чортами. Шлемиль в обмін на невичерпний гаманець закладає не душу, а всього лише тінь, без якої, здавалося б, легко обійтися. Але людина без тіні вселяє жах, і ніякі багатства миру не можуть компенсувати цієї вади. Шлемиль приходить до безутішного висновку, що золото коштує менше тіні. У розпачі він кидає гаманець у прірву, відкинувши нове речення диявола проміняти душу на тінь. Змушену самітність скрашують Шлемилю чоботи-скороходи з гальмом, що миттєво переносять із країни в країну. Він проводить залишок життя в безкорисливому служінні науці

Прозора алегорія влади, що розтліває, грошей підкреслюється зіткненнями невдачливого Шлемиля із пролазливими ділками й покупцем його тіні - «сірою людиною>, у буденному обличчі якого вже нічого не залишилося від середньовічного диявола. Уклавши угоду, він акуратно скачує тінь у трубочку й суне в бездонну кишеню. Дослідники вбачають у повісті й більше глибокий філософський зміст, але дітей вона завжди залучала насамперед незвичайним сюжетом, з’єднанням казки з реальністю. За словами Томаса Манна, «ця книга, написана для юних читачів, продовжує залишатися однієї із самих чарівних у всій німецькій літературі».

Повість Шамиссо багато разів виходила на російській мові