Польська література мала змістовну багатовікову традицію. У другій половині XVIII ст. вона висунула майстрів просвітительського класицизму. Але світову славу завоював польський романтизм. З романтизмом зв’язана творчість видатних композиторів Ф. Шопена ( 1810-1849) і С. Монюшко ( 1819-1872), поета й драматурга Ю. Словацького ( 1809-1849) і великого польського поета Адама Міцкевича

Романтичний рух у Польщі розвивалося в обстановці посилення національно-визвольного руху. Польща в 1795 р. втратила свою незалежність: територія її була розділена між трьома державами - Росією, Пруссією й Австрією. Польський народ не міг миритися з поневоленням - невдоволення росло й вилилося, зрештою, у збройне повстання 1830-1831 років. Боротьба поляків за волю викликала співчуття передових людей Росії й Заходу й знайшла відгук у творчості письменників різних країн. Адам Міцкевич (1798-1855) народився на білоруській землі, неподалік від містечка Новокому в сім’ї небагатого шляхтича. Утворення Міцкевич одержав у м. Вільна (тепер Вільнюс). Після закінчення в 1819 році історико-філологічного відділення Виленского університету він працював учителем у м. Ковно (тепер Каунас). Як у студентські роки, так і в роки викладання Міцкевич брав активну участь у патріотичних кружках і організаціях польської молоді, які ставили перед собою завдання боротьби за волю й незалежність Польщі. Настрою передової польської молоді Міцкевич із пристрастю й силою виразив в “Оді до молодості”:

• Без душ, без серця!
• Юрба кістяків!
• Про дай мені, молодість, крила!
• И я над мертвим злечу мирозданьем,
• У межі раю, в обитель світел,
• Животворящий захват зазнавши,
• Де над цветеньем і созиданьем
• Златие сонми картин відкрилися!
• Пускай роками обтяжений
• Схилився старець, уставясь у землю,
• Погаслим оком ледь объемля
• Мир затьмарений
• Ти, молодість, порох юдолі відринеш,
• Злетиш і, світлим поглядом ширяючи,
• Все людство ти оглянеш
• Від краю до краю!

Ця пісня була закликом до єдності народу в боротьбі за звільнення. Але воля Польщі для поета невід’ємна від волі інших народів. Людство повинне зняти морок ночі. Шляхи боротьби ще не виражені до кінця, у вірші звучать ідеалістичні нотки (прославляється “мир духу”), вся програма носить абстрактний характер, але палкий заклик до боротьби поєднується із глибокою впевненістю впобеде.

У травні 1822 г. вийшов перший збірник віршів А. Міцкевича — “Поезії”. У передмові до нього автор формулює програму романтизму. Романтичним він називає таку літературну творчіість, що “серцем” проникає в думки й переживання простого народу. Народні пісні, сказання, легенди, на думку поета, - невичерпне джерело творчого натхнення. Література повинна відповідати на основні питання сучасників, передавати “настрою свого сторіччя”. “Я з народом не мислю по-різному”, - пише поет. За участь у русі польської молоді Міцкевич був арештований, перебував півроку у висновку, потім його вислали в Росію. Протягом 1824-1829 років він побував у Києві, Одесі, Харкові, Кримі. Переслідуваний царським урядом, він, однак, знайшов друзів і шанувальників серед декабристів (Бестужев, Рилєєв), що видаються поетів Росії (Пушкін, Жуковський, В’яземський), діячів української культури (Максимович, Гулак-Артемовский).

Визнанню Міцкевич-поета у Росії сприяло появу його знаменитих “Кримських сонетів” (1827), які належать до кращих досягнень польського романтизму