Всі ми з нетерпінням чекаємо приходу весни, коли стане тепліше і природа прокинеться від тривалого зимового сну. А наші предки, виявляється, не просто мріяли про цю пору року — вони намагалися прискорити її прихід. Коли починали сходити сніги, а сонячне проміння пригрівало дедалі сильніше, українці проводили обряди зустрічі весни. Вони вважали, що в цей час відбувається боротьба двох сил: морозу і тепла, і намагалися допомогти весні подолати її супротивницю - зиму. Для цього по селах і полях носили зображення сонця, водили хороводи, а в багатті спалювали зроблене з соломи опудало, яке втілювало в собі постать зими. Діти носили по оселях випечених з тіста «жайворонків», бо, за давніми повір’ями, весну приносили на крилах птахи, що поверталися з вирію. Всі обрядові дії супроводжувалися піснями, які називалися веснянками. Веснянки закликали весну і добрий врожай:

Благослови, мати, весну зустрічати, Щоб родилось в полі житечко.

Вважалося, що завдяки цим пісням в оселі поселялися щастя, радість, здоров’я. У весни завжди питали, що вона принесла.

Принесла я вам літечко, Ще й запашненьке зіллячко… Принесла я вам ягнятко, Ще й маленьке є телятко.

Завдяки веснянкам ми можемо переконатися, що люди з давніх-давен любили весну, називали її «весна-красна», «весняночка-паняночка». Я вважаю, що було б дуже гарно, якби ми перейняли традицію і також святкували прихід цієї пори року.