А. С. Пушкін Історія Пугачова ГЛАВА ДРУГА

Поява Пугачова. - Втеча його з Казані. - Показання Кожевникова. - Перші успіхи Самозванця. - Зрада Илецких козаків. - Узяття міцності Розсипний. - Нурали-Хан. - Розпорядження Рейнсдорпа. - Узяття Нижне-Озерної. - Узяття Татищевої. - Рада в Оренбурзі. - Узяття Чернореченськой. - Пугачов у Сакмарське.

У неясний цей час, по козацьких дворах валандався невідомий бурлака, наймаючись у працівники те до одного хазяїна, то до іншому, і приймаючись за всякі ремесла. (11) Він був свідком утихомирення заколоту й страти призвідників, ішов на час в Иргизськие ськити; звідти, наприкінці 1772 року, посланий був для закупівлі риби в Яицкой містечко, де й стояв у козака Дениса Пьянова. Він відрізнявся дерзостию своїх мов, паплюжив начальство, і підмовляв козаків бігти в області турецького султана; він запевняв, що й Донські козаки не сповільнять за ними піти, що в нього на границі заготовлено двісті тисяч рублів і товару на сімдесят тисяч, і що якийсь паша, негайно по приходу козаків, повинен їм видати до п’яти мільйонів; покамест обіцяв він кожному по дванадцяти рублів на місяць платні. Поверх того, казав він, нібито противу Яицких козаків з Моськви йдуть два полки, і що біля різдва, або крещенья, неодмінно буде бунт. Деякі зі слухняних хотіли його піймати й представити, як возмутителя, у комендантську канцелярію; але він зник разом з Денисом Пьяновим і був пійманий уже в селі Маликовке (що нині Волгськ) за вказівкою селянина, що їхав з ним одною дорогою. (12) Цей бурлака був Омелян Пугачов, донський козак і розкольник, що прийшов з помилковим письмовим видом через польську границю, з наміром оселитися на ріці Иргизе, посередині тамтешніх розкольників. Він був відісланий під стражею в Симбірськ, а звідти в Казань; і як всі, стосовне до справ Яицкого війська, по тодішніх обставинах могло здаватися важливим, те оренбурзької губернатор і почел за потрібне повідомити про тім державну Військову колегіюю повідомленням від 18 січня 1773 року.

Яицкие бунтівники були тоді не рідкі, і казанське начальство не звернуло великої уваги на присланого злочинця. Пугачов утримувався у в’язниці не суворіше інших невільників. Тим часом спільники його не дрімали. Один раз він, під стражею двох гарнізонних солдатів, ходив по місту, для збирання милостині. У Замкових Ґрат (так називалася одна з головних казанських вулиць) стояла готова трійка. Пугачов, подошед до неї, раптом відіпхнув одного із солдатів, його що супроводжували; іншої допоміг колодникові сісти в кибитку й разом з ним поськакав з місту. Це трапилося 19 червня 1773 року. Три дні після в Казані отримано було затверджене в Петербурзі рішення суду, по якому Пугачов присуджений до покарання батогами й до посилання в Пелим, на каторжну роботу. (13)

Пугачов з’явився на хуторах відставного козака Данили Шелудякова, у якого жив він колись у працівниках. Там вироблялися тоді наради зловмисників.

Спершу справа йшла про втечу в Туреччину: думка здавна загальна всім незадоволеним козакам. Відомо, що в царювання Ганни Іванівни Ігнатій Некрасов встиг привести її в дійство й захопити за собою безліч Донських козаків. Нащадки їх донині живуть у турецьких областях, зберігаючи на чужий їм батьківщині віру, мову й звичаї колишньої своєї батьківщини. Під час останньої турецької війни вони билися противу нас запекло. Частина їх з’явилася до імператора Миколі, що вже переплив Дунай на запорізькому човні; так само, як залишок Січі, вони принесли винну за своїх батьків, і вернулися під панування законного свого государя.

Але Яицкие змовники занадто прив’язані були до своїм богатим, рідних берегів. Вони, замість втечі, поклали бути новому заколоту. Самозванство здалося їм надежною пружиною. Для цього потрібний був тільки прошлец, зухвалого й рішучий, ще невідомий народу. Вибір їх упав на Пугачова. Їм не важко було його вмовити. Вони негайно почали збирати собі спільників.

Військова колегія сповістила про втечу казанського колодника в усі місця, де, по припущеннях, міг він укриватися. Незабаром підполковник Симонов довідався, що втікача бачили на хуторах, що перебувають біля Яицкого містечка. Загони були послані для піймання Пугачова, але не мали в тім успіху: Пугачов і його головні спільники рятувалися від пошуку, переходячи з одного місця на інше й година-від-години множачи свою зграю. Тим часом рознеслися дивні слухи… Багато козаків узяті були під варту. Схопили Михайла Кожевникова, привели в комендантську канцелярію, і питкою змусили від нього наступні важливі показання:

На початку вересня перебував він на своєму хуторі, як приїхав до нього Іван Зарубин і оголосив за таємницю, що велика особа перебуває в їхньому краї. Він переконував Кожевникова сховати її на своєму хуторі. Шкіряників погодився. Зарубин виїхав, і в ту ж ніч перед світлом вернувся з Тимофієм Мясниковим і з невідомою людиною, всі троє верхами. Незнайомець був росту середнього, широкоплечий і сухорлявий. Чорна борода його починала сивіти. Він був у верблюжому сіряку, у блакитній калмицькій шапці й збройний винтовкою. Зарубин і М’ясників поїхали в місто для повістки народу, а незнайомець, залишившись у Кожевникова, оголосив йому, що він імператор Петро III, що слухи про смерть його були помилкові, що він, за допомогою вартового офіцера, пішов у Київ, де ховався біля року; що потім був у Цареграде й таємно перебував у російському війську під час останньої турецької війни; що звідти з’явився він на Доні й був потім схоплений у Царицине, але незабаром звільнений вірними козаками; що торік перебував він на Иргизе й у Яицком містечку, де був знову пійманий і відвезений у Казань; що вартовий, підкуплений за сімсот рублів невідомим купцем, звільнив його знову; що після під’їжджав він до Яицкому містечка, але, довідавшись через одну жінку про строгість, з каковою нині потрібні й оглядаються паспорти, відвертав на Сизранськую дорогу, по якій ськитался трохи часу, поки нарешті з Таловинського умета взятий Зарубиним і Мясниковим і перевезений до Кожевникова. Висловивши безглузду повість, самозванець став пояснювати свої припущення. Він має намір був виявити себе по виступі козацького війська на плавню (осіннє рибальство), щоб уникнути супротивления з боку гарнізону й даремного кровопролиття. Під час же плавні хотів він з’явитися посередині козаків, зв’язати отамана, итти прямо на Яицкий містечко, опанувати ним, і заснувати застави по всіх дорогах, щоб нікуди передчасно не дійшло про нього звістки. У випадку ж невдачі думав він кинутися в Русь, захопити її всю за собою, усюди поставити нових суддів (тому що в нинішніх, за його словами, присмотрена їм многая неправда) і звести на престол государя великого князя. Сам же я, говорив він, уже царювати не бажаю. Пугачов на хуторі Кожевникова перебував три дні; Зарубин і М’ясників приїхали за ним і відвезли його на Усихину Россашь, де й має намір він був ховатися до самої плавні. Шкіряників, Коновалів і Кочуров проводили його.

Узяття під варту Кожевникова й козаків, замішаних у його показанні, приськорило хід подій. 18 вересня Пугачов з Будоринського (14) форпосту прийшов під Яицкой містечко з толпою, із трьох-стільник людин состоявшею, і зупинився в трьох верстах від міста, за рікою Чаганом.

У місті все прийшло в сум’яття. Недавно втихомирені жителі почали перебігати на сторону нових заколотників. Симонов вислав противу Пугачова п’ятсот козаків, підкріплених пехотою й із двома пушками. Двісті козаків при капітані Крилові відряджені були вперед. До них виїхав назустріч козак, тримаючи над головою обурливий лист від самозванця. Козаки зажадали, щоб лист був їм прочитано. Крилов тому противився. Відбувся заколот, і половина загону відразу передалася на сторону самозванця, і потягла із собою п’ятдесят вірних козаків, ухватя за вузди їхніх коней. Бачачи зраду у своєму загоні, Наумов вернувся в місто. Захоплені козаки наведені були до Пугачова, і одинадцять із них, по наказі його, повішені. Ці перші його жертви були: сотники Витошнов, Черторогов, Раинев і Коновалів; п’ятидесятники Ружеников, Толстов, Подъячев і Ковпаків; рядові Сидоровкин, Ларзянев і Чукалин.

На інший день Пугачов приближился до міста; але побачивши вихідного противу його війська став відступати, розсипавши по степу свою зграю. Симонов не переслідував його, тому що козаків не хотів відрядити, побоюючись від них зради; а піхоту не смів віддалити від міста, якого жителі готові були збунтуватися. Він доніс про усім оренбурзькому губернаторові, поручику-поручикові-генерал-поручикові Рейнсдорпу, жадаючи від його легкого війська для переслідування Пугачова. Але пряме повідомлення з Оренбургом було вже припинене, і повідомлення Симонова дійшло до губернатора не колись, як через тиждень.

Pages: 1 2 3

Збережи - » А. С. Пушкін Історія Пугачова ГЛАВА ДРУГА . З'явився готовий твір.

А. С. Пушкін Історія Пугачова ГЛАВА ДРУГА

Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.