А. С. Пушкін Історія Пугачова ГЛАВА ОСЬМАЯ

Пугачов за Волгою. – Загальне сум’яття. – Лист генерала Ступишина. – Намір Катерини. – Граф П. Ив. Панин. – Рух військ. – Узяття Пензи. – Смерть Всеволожського. – Суперечки Державіна з Бошняком. – Узяття Саратова. – Пугачов під Царициним. – Смерть астронома Ловица. – Поразка Пугачова. – Суворов. – Пугачов виданий уряду. – Розмова його із графом Паниним. – Суд над Пугачовим і над його спільниками. – Страта бунтівників.

Пугачов біг по Кокшайськой дорозі на змінних конях, із трьома стами яицких і илецких козаків, і нарешті вдарився в ліс. Харін, що переслідував його цілі тридцять верст, примушений був зупинитися. Пугачов ночував у лісі. Його сімейство було при ньому. Між його товаришами перебували дві нові особи: один з них був молодий Пулавський, рідний брат головного конфедерата. (95) Він перебував у Казані військовополоненим, і з ненависті до Росії, приєднався до зграї Пугачова. Іншої був пастор реформатського сповідання. Під час казанської пожежі він був наведений до Пугачова; самозванець довідався його: ніколи, ходячи в ланцюгах по міських вулицях, Пугачов одержав від нього милостиню. Бідний пастор очікував смерті. Пугачов прийняв його ласькаво, і подарував у полковники. Пастор-Полковник посаджений був верхи на башкирського коня. Він супроводжував втечу Пугачова, і кілька днів уже через, відстав від нього й вернувся в Казань. (96)

Пугачов два дні бродив те в одну, то в іншу сторону, обманюючи тим вислану погоню. Сволота його, розсипавшись, робила звичайні грабежі. Бєлобородов пійманий був на околицях Казані, висічений батогом, потім відвезений у Моськву, і страчений смертию. Кілька сотень утікачів приєдналися до Пугачова. 18 липня він раптом кинувся до Волги, на Кокшайський перевіз, і в числі п’яти-стільник людина кращого свого війська переправилася на іншу сторону.

Переправа Пугачова зробила загальне сум’яття. Вся західна сторона Волги повстала й передалася самозванцеві. Панські селяни збунтувалися; іновірці й новохрещені стали вбивати російських священиків. Воєводи бігли з міст, дворяни з маєтків; чернь ловила тих і інших, і отовсюду приводила до Пугачова. Пугачов оголосив народу вільність, винищування дворянського роду, відпущення повинностей і безгрошову роздачу солі. (97) Він пішов на Цивильськ, ограбував місто, повісив воєводу, і розділивши зграю свою на дві частини, послав одну по Нижегородській дорозі, а іншу по Алатирськой, і припинив у такий спосіб повідомлення Нижнього з Казанню. Нижегородський губернатор, поручик-генерал-поручик Ступишин, писав до князя Волконському, що доля Казані очікує й Нижній, і що він не відповідає й за Моськву. Всі загони, що перебували в губерніях Казанської й Оренбурзької, прийшли в рух і спрямовані були проти Пугачова. Щербатов з Бугульми, а князь Голіцин з Мензелинська поспішили в Казань; Меллин переправився через Волгу, і 19 липня виступив зі Свияжська; Мансуров з Яицкого містечка рушив до Сизрані; Муфель пішов до Симбірська; Михельсон із Чебоксаров кинувся до Арзамаса, щоб припинити Пугачову дорогу до Моськви…

Але Пугачов не мав уже наміру итти на стару столицю. Оточений отовсюду військами уряду, не довіряючи своїм спільникам, він уже думав про свій порятунок; ціль його була: пробратися за Кубань або в Персію. Головні бунтівники передбачали кінець затіяному ними справі, і вже торгувалися про голову свого проводиря! Перфильев, від імені всіх винних козаків, послав таємно в Петербург одного повірника із пропозицією про видачу самозванця. Уряд, один раз їм обмануте, зле вірило йому: однак увійшло з ним у зносини. (98) Пугачов бігла; але втеча його здавалося нашедствием. Ніколи успіхи його не були ужаснее, ніколи заколот не лютував з такою силою. Збурювання переходило від одного села до іншої, від провінції до провінції. Досить було появи двох або трьох лиходіїв, щоб збунтувати цілі області. Ськладалися окремі зграї грабіжників і бунтівників: і кожна мала в себе свого Пугачова…

Ці сумні звістки зробили в Петербурзі глибоке враження, і затьмарили радість, зроблену закінченням Турецької війни й висновком славного Кучук-Кайнарджиського миру. Імператриця, незадоволена повільністю князя Щербатова, ще на початку липня зважилася відкликати його й доручити головне начальство над військом князеві Голіцину. Кур’єр, що їхав із цим указом, зупинений був у Нижньому-Новегороде, через небезпеку дороги. Коли ж государиня довідалася про узяття Казані й про перенесення бунту за Волгу, тоді вона вже думала сама їхати в край, де підсилювалося нещастя й небезпека, і особисто передувати військом. Граф Микита Іванович Панин встиг умовити неї залишити цей намір. Імператриця не знала, кому надати порятунок батьківщини. У цей час вельможа, вилучений від двору й, подібно Бібікову, що був у немилості, граф Петро Іванович Панин, (99) сам викликався прийняти на себе подвиг, не довершений його попередником. Катерина із вдячністю побачила ретельність шляхетного свого підданого, і граф Панин, у той час як, озброївши своїх селян і двірських, готувався итти назустріч Пугачову, одержав, у своєму селі, веління прийняти головне начальство над губерніями, де лютував заколот, і над військами туди посланими. У такий спосіб підкорювач Бендер пішов войною проти простого козака, чотири роки тому назад що безвісно служив у рядах війська, довіреного його начальству.

20 липня Пугачов під Курмишем переправився вплав через Суру. Дворяни й чиновники бігли. Чернь зустріла його на березі з образами й хлібом. Їй прочитаний обурливий маніфест. Інвалідна команда наведена була до Пугачова. Маиор Юрлов, начальник оной, і унтер-офіцер, якого ім’я, на жаль, не збереглося, одні не захотіли присягнути, і в очі викривали самозванця. Їх повісили, і мертвих били нагайками. Удова Юрлова врятована була її двірськими людьми. Пугачов велів роздати чувашам казенне вино; повісив трохи дворян, наведених до нього селянами їх, і пішов до Ядринську, оставя місто під начальством чотирьох яицких козаків і давши їм у розпорядження шістдесят приставших до нього холопьев. Він залишив за собою малу зграю, для затримки графа Меллина. Михельсон, шедший до Арзамаса, відрядив Харіна до Ядринську, куди поспішав і граф Меллин. Пугачов, довідавшись про те, звернувся до Алатирю; але прикриваючи свій рух, послав до Ядринську зграю, що і була відбита воеводою й жителями, а після цього зустрінута графом Меллиним, і зовсім розсіяна. Меллин поспішив до Алатирю; мимохідь звільнив Курмиш, де повісив декількох заколотників, а козака, що назвався воеводою, взяв із собою, як мови. Офіцери інвалідної команди, що присягнули самозванцеві, виправдувалися тим, що присяга дана була ними не від щирого серця, але для спостереження інтересу її імператорської величності. "А що ми, писали вони Ступишину, перед богом і всемилостивейшею государинею нашої порушили присягу, і тому лиходієві присягали, у тім приносимо наше християнське покаяння й слізно просимо відпущення цього нашого мимовільного гріха; тому що не інше нас до сему привело, як смертний страх". Двадцять чоловік підписали це ганебне вибачення.

Пугачов прагнув з необикновенною бистротою, відряджаючи в усі сторони свої зграї. Не знали, у якій перебував він сам. Наздогнати його було неможливо: він ськакав проселочними дорогами, забираючи свіжих коней, і залишав за собою возмутителей, які в числі двох, трьох і не більше п’яти роз’їжджали безпечно по селищах і містам, набираючи всюди нові зграї. Троє з них з’явилися на околицях Нижнього-Новагорода; селяни Демидова зв’язали їх і представили Ступишину. Він велів їх повісити на барках і пустити долілиць по Волзі, повз береги, що бунтують.

27 липня Пугачов увійшов у Саранськ. Він був зустрінутий не тільки чорним народом, але духівництвом і купецтвом… Триста чоловік дворян, усякої підлоги й віку, були їм отут повішені; селяни й двірські люди стікалися до нього юрбами. Він виступив з міста 30-го. На інший день Меллин увійшов у Саранськ, взяв під варту прапорщика Шахмаметева, посадженого у воєводи від самозванця також і інших важливих зрадників духовного й дворянського звання а чорних людей велів висікти батогами під виселицею.

Михельсон з Арзамаса кинувся за Пугачовим. Муфель із Симбірська поспішав йому ж назустріч. Меллин ішов по його п’ятах. У такий спосіб три загони оточували Пугачова. Князь Щербатов з нетерпінням очікував прибуття військ з Башкирії, щоб відправити підкріплення діючим загонам, і сам хотів поспішати за ними; але, получа указ від 8 липня, здав начальство князеві Голіцину й відправився в Петербург.

Pages: 1 2 3 4

Збережи - » А. С. Пушкін Історія Пугачова ГЛАВА ОСЬМАЯ . З'явився готовий твір.

А. С. Пушкін Історія Пугачова ГЛАВА ОСЬМАЯ





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.