Відговорив гай золота

Березовою, веселою мовою,

И журавлі, сумно пролітаючи,

Уж не жалують більше ні оком.

Кого жалувати? Адже кожний у світі мандрівник -

Пройде, зайде й знову покине будинок

Про всіх збіглим марить конопляник

Із широким місяцем над блакитним ставком

Коштую один серед рівнини голої,

А журавлів відносить вітром у далечінь,

Я повний дум про юність веселої,

Але нічого в минулому мені не шкода.

Не жаль мені років, розтрачених дарма,

Не жаль душі бузкову цветь.

У саду горить багаття горобини червоної,

Але нікого не може він зігрітися

Не обгорять горобинові кисті,

Від жовтизни не пропаде трава,

Як дерево роняє тихо листи,

Так я роняю смутні слова

И якщо час, вітром разметая,

Згребе їх усе в один непотрібний кому…

Скажіть так… що гай золота

Відговорила милим мовою

Збережи - » Зміст вірша Єсеніна - Відговорив гай золота . З'явився готовий твір.