Л. Н. Толстой якось сказав, що був би щасливий написати такий роман, читати який стануть “теперішні діти років через двадцять і будуть над ним плакати й сміятися, і полюблять життя”. З тої пори пройшло вже дуже багато років, набагато більше двадцяти, і не одне покоління відкривало й відкриває для себе безсмертний утвір людського генія - роман-епопею “Війна й мир”. Неможливо повно й змістовно відповістити на запитання: про що ця книга? Роман Л. Н. Толстого “Війна й мир” - це книга про бої й бої, про сім’ї й духовний пошук людей, про любов і ненависть, про честь і безчестя, про аристократію й селян… Це книга про життя у всій її розмаїтості й непередбачуваності. Під час all soch © 2005 створення автором роману Росія була на підйомі, і багато з людей намагалися вирішити для себе вічні питання: що таке особистість і що таке народ? Яка роль належить їм в історії?

Від чого залежить їхня доля, щастя? Хвилювали ці питання й Л. Н. Толстого, і він довго шукав ті очевидні й значні події в народній долі, які були б розмірні глибині заданих питань. Зупинивши свій вибір на Вітчизняній війні 1812 року, письменник задумав роман, що повинен був стати набагато ширше й глибше простого опису воєнних дій, оскільки його завданням було відобразити життя цілої епохи у всіх її протиріччях, проблемах, відкриттях, показати багатоплановість і розмаїтість життєвих явищ, складність людських доль. Назва книги “Війна й мир” так само всеохватно, як і її зміст

Воно має величезну безліч значень, і це повною мірою сприяє розкриттю авторського задуму. Що таке “війна”? Це адже не тільки воєнні дії між державами, але й протиріччя між класами й станами, між державною владою й народом, між групами людей і усередині однієї людини. Поняття “мир” теж нескінченно широко, оскільки означає не тільки протилежність війни, мирне життя народу, але й сам народ (”усім миром налягти”), і внутрішній мир кожної конкретної людини, героя. “Війна” і “мир” у романі переплетені надзвичайно тісно, вони взаимопроникающие оскільки нерозуміння й ворожнеча між людьми (”війна”) можливі й у мирний час, а об’єднання всього російського народу (”миру”) проти французьких загарбників з метою захисту своєї батьківщини змушує відступити “війну” - армію, що колись була непереможної

А внутрішні пошуки й протиріччя в людині, незадоволеність собою або навколишніми (”війна”) можливі й закономірні як у мирне, так і у воєнний час. Тому ми бачимо, що назва роману, на якому зупинився Л. Н. Толстой, так само масштабно й багатозначний, як і сам добуток, як все життя, що дивиться на нас зі сторінок роману, у якому тісно переплелися більше п’ятисот героїв. Незважаючи на таку величезну кількість діючих осіб, предметом дослідження в романі стали не частки долі тих або інших героїв, а їхнього взаємозв’язку, від яких в остаточному підсумку й залежав хід історичних подій. Чудово те, що герої Толстого досягають найвищого щастя, знаходять відповіді на свої питання саме в єднанні із сім’єю, народом, всесвіту, миром. Я впевнена, що ще не одне покоління буде “плакати й сміятися” над цим великим добутком, міркуючи над яскравим, складним, всеохоплюючим романом-епопеєю, книгою ожизни.