Зміст назви повести А. И. Куприна «Двобій» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Зміст назви повести А. И. Куприна «Двобій»

Назва повести А. И. Куприна вірно передає зміст драми, що розігралася в ній, відразу визначає внутрішній конфлікт, ще не відомий читачеві. Тобто під двобоєм мається на увазі не тільки описана наприкінці повести дуель, але й всі події, що відбуваються з головними героями. Дія книги відбувається в той час, коли тільки що офіційно дозволили двобої між офіцерами. Природно, у гарнізоні ця тема жваво обговорюється

Уперше вона всерйоз зачіпається в розмові Шурочки Николаевой і Ромашова. Шурочка, гарна, чарівна, розумна, утворена жінка, говорить про дуелі як про якесь необхідне явище. Офіцер, затверджує вона, зобов’язаний ризикувати собою

Образа може бути змито тільки кров’ю. Адже офіцери, говорить Шурочка, створені для війни. Їхніми невід’ємними якостями повинні бути “сміливість, гордість, уменье не зморгнути перед смертю”. Такі якості в мирний час можуть виявитися тільки в дуелях. Не тільки Шурочка, дружина офіцера, міркує про двобої з подібною гарячністю

Ця думка більшості чоловіків у гарнізоні. Ромашов же зі здивуванням і здивуванням вислухує подібні мовлення з вуст чарівної жінки. Багатьох офіцерів тягнуть двобої, війна, кровопролиття. Вони з жалем говорять про старі війни, у яких ніколи не брали участь. Вони із захватом описують пожежі, убивства, різанину, плач дітей, лементи жінок і навіть смакують цієї подробиці

Життя Ромашова в полицю - вічний двобій із собою й з офіцерськими забобонами. Він не такий, як його товариші, у нього інші життєві устремління. Придя в полк, Ромашов мріяв “про доблесть, про подвиги, про славу”.

Він ідеалізував офіцерство, уважаючи, що ці люди шляхетні, великодушні, чесні. І що ж він застав у гарнізоні? Офіцери ведуть сіре, безпросвітне існування

Їхня одноманітна служба не приносить їм ніякого задоволення. Вони відіграються на солдатах, яких не вважають за людей, б’ють їх до крові, до того, що вилітають зуби. Рядові ж не сміють підняти голів, оскільки не мають права сперечатися сначальством.

Тому в армії панує сваволя: рядові усе більше знеособлюються, вищестоящі усе більше лютують. Так день у день протікає служба. Вечорами, не знаючи, чим зайнятися, офіцери збираються, грають у карти й улаштовують безглузді гульби. “Від нема чого робити” заводяться романи, киплять надумані страсті

Офіцерські дружини нітрохи не відрізняються від своїх чоловіків. Ті ж сірість, неосвіченість, небажання нічого бачити навколо себе, гра у світськість. На цьому тлі Шурочка, звичайно ж, виділяється своєю привабливістю, свіжістю, безпосередністю, гарячністю, бажанням вирватися кудись в інший світ. Інші ж не прагнуть змінити своє існування, усі звикли до нього й навряд чи представляють щось інше. Безумовно, є й виключення. Ці люди розуміють, у якому бруді живуть, але нічого поробити не можуть

Той же Назанский - цікава, мисляча людина - спився й загубив себе, не бачачи іншого шляху. Куприн своєю книгою виразив протест проти порядків, що існують в армії, про які він знав не понаслышке. Ромашов втягується в цю атмосферу (та й що залишається робити?), починає вести той же спосіб життя, що й всі інші. Однак він набагато тонше почуває й впевненіше міркує

Його усе більше й більше жахають дике, безпросвітне існування в гарнізоні, несправедливе, звіряче звертання із солдатами, безпробудне пияцтво, плітки, дрібні інтриги. Він мріє втекти від цього, зайнятися чим-небудь іншим. Він не дає собі втягтися в трясовину розбещеності й бездумности, бореться з усім дурним у собі. Це йому вдається, оскільки він здатний на глибокі, щирі почуття

Він переймається співчуттям, більше того - повагою - до солдатів. Він всім серцем любить Шурочку, не дозволяючи собі засумніватися в тім, що вона - краща з жінок. Його обтяжує суспільство інших офіцерів

Вся книга - це черги дрібних зіткнень Ромашова з навколишніми його людьми. Подібні зіткнення неминучі, оскільки відмінність підпоручика Ромашова від інших впадає в око. Він постійно вступає з кимсь у конфлікти, будучи по природі людиною не конфліктним, а добродушним, завжди готовим вислухати думку іншого. Всі ці малозначні сутички ведуть до одній головного - дуелі між Ромашовим і Николаевым. У загальному-те дуель була визначена із самого початку

Ромашов любив дружину Миколаєва, крім того, і вона відповідала йому нехай не любов’ю, але хоча б симпатією, прихильністю. Миколаїв із самого початку не приемлет Ромашова. Можливо, крім особистих причин отут відіграє роль те, що Ромашов, беручи участь у житті полку, коштує як би на відшибі, ледве вище інших. Отже, рано або пізно двобій повинен був відбутися

Слово “двобій” стосовно події, що відбулася, можливо, не зовсім доречно, оскільки це не було чесним боєм двох офіцерів. Шурочка, так гаряче улюблена Ромашовим, запевнила його, що все застережено заздалегідь і ніхто не буде поранений. При цьому вона обмовилася, що прощається з ним назавжди, але він, як всі закохані, був сліпнув

Хіба міг довірливий, романтичный підпоручик припустити, що улюблена жінка так холодна, розважлива й віроломна? І він загинув, не пізнавши щасливої любові, не здійснивши заповітну мрію про те, щоб кинути службу й присвятити себе більше гідному заняттю. копіювання заборонене © 2005 Двобій між Ромашовим і навколишнім світом виявився не на користь мрійливого підпоручика

Збережи - » Зміст назви повести А. И. Куприна «Двобій» . З'явився готовий твір.

Зміст назви повести А. И. Куприна «Двобій»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.