Новий же Вернер піклується й щиро жалує самого немічну й слабкого, в останню путь він іде саме з Янсоном. Вернер радується, що може доставити хоч мінімум задоволення своєму супутнику, давши йому цигарку. Не тільки Вернер, але й “усе з любов’ю дивилися, як пальці Янсона брали цигарку, як горів сірник і з рота Янсона вийшов синій димок”. Саме головне для Андрєєва - це те, що всі ці люди вмирають із любов’ю, що наповнила їх серця

Письменник відкрито не призиває до запобігання насильства, як це робили багато хто інші. Але сам дух оповідання набудовує читача на неприйнятність насильства. І тим значительней звучить остання фраза добутку: “Так люди зустрічали висхідне сонце”. В одній цій фразі укладене все протиріччя життя й смерті, вся нісенітниця, що твориться людьми

Насильство не можна виправдати нічим, воно суперечить життя - законам природи

Pages: 1 2