ЖІНОЧІ ОБРАЗИ В РОМАНІ А. С. ПУШКІНА “ЄВГЕНІЙ ОНЄГІН” Олександр Сергійович Пушкін найбільший російський поет-реаліст. Його кращим добутком, у якому “…все життя, вся душа, вся любов його; його почуття, поняття, ідеали”, є “Євгеній Онєгін”.Пушкіна ставить завдання дати реальне зображення життя парубка світського суспільства

У романі відбиті останні роки царювання Олександра 1 і перші роки царювання Миколи 1, тобто час підйому суспільного руху після Вітчизняної війни 1812 року, У цей час для значної частини утвореної молоді було характерно невміння й нездатність знайти свій шлях у житті. В основі роману лежить історія любові Євгенія Онєгіна й Тетяни Ларіної. Образ Тетяни як головної героїні роману є найбільш доконаним серед інших жіночих образів

У той же час Тетяна улюблена героїня Пушкіна, його “милий ідеал” (”…я так люблю Тетяну милу мою”).В образ Тетяни Пушкін вклав всі ті риси російської дівчини, сукупність яких предствляет для автора доконаний ідеал. Це ті особливі риси характеру, які роблять Тетяну істинно росіянці

Формування цих рис у Тетяни відбувається на основі “переказів простонародної старовини”, вірувань, сказань. Помітний вплив на її характер робить захоплення любовними романами. Про перевагу таких настроїв у Тетяни свідчить її реакція на появу в них у будинку Онєгіна, якого вона відразу робить предметом своїх романтичних мріянь

У ньому Тетяна бачить сполучення всіх тих якостей героя, про які вона читала в романах. Своєму почуттю Тетяна віддається цілком і повністю. Про глибину почуттів Тетяни говорить її лист до Онєгіна. У ньому Тетяна, діючи проти всіх правил пристойності, відкриває свою душу й повністю віддає себе “у руки” Онєгіна, покладаючись на його честь і шляхетність (”Але мені порукою ваша честь…

“). Глибокі почуття Тетяни проявляються в момент приїзду Онєгіна в маєток Ларіних після одержання листа. У її душі піднімається ціла бура суперечливих почуттів, надій і бажань, які вона не має сил придушити. Тетяна без заперечень приймає одповідь Онєгіна, але її почуття не тільки не проходять, але ще більше розпалюються. Завдяки постійному спілкуванню зі своєю нянькою Пилипівною, вона знає велику кількість стародавніх народних вірувань, прикмет, у які беззастережно вірила:Тетяна вірила преданьям Простонародної старовини, И снам, і картковим гаданьям, И пророкуванням місяця

Її тривожили прикмети; Таємниче їй всі предметь Проголошували що-небудь. Тому, щоб довідатися свою подальшу долю, Тетяна прибігає до гадання. У підсумку їй сниться сон, що частково визначає подальший розвиток подій. Після смерті Ленского й від’їзду Онєгіна, Тетяна починає часто відвідувати будинок Онєгіна. Там вона, вивчаючи обстановку, у якій жив Онєгін, його коло інтересів, доходить висновку, що Онєгін є лише “поетичну примару”, пародія

Далі Тетяна відправляється в Москву, де тіточки возять її по балах і вечорам у пошуках гарного нареченого. Обстановка московських віталень, пануючи щий у них порядок і світське суспільство все це вселяє Тетяні лише відраза й нудьгу. Вихована в селі, душею вона прагне до природи:…у село, до бідних селян, У відокремлений куточок, Де ллється світлий струмочок…Тетяна одержує в чоловіки військового, богатого генерала й стає світською дамою

У цьому положенні й застає її Онєгін, що повернувся через кілька років з подорожей. Тепер, коли Тетяна досягла одного з ним рівня суспільного становища, у ньому пробуджуються любов і пристрасть. Далі історія любові Онєгіна до Тетяни здобуває дзеркальне відбиття історії любові Тетяни до нього. Ставши світською дамою, Тетяна поступово змінюється в соотвествии із суспільством, у якому їй доводиться постійно перебувати. Вона стає “равнодушною княгинею”, “неприступною богинею”.

У відповідь на визнання Онєгіна Тетяна, хоч і любить його, дає прямій і беззастережна відповідь:Але я іншому віддана, Я буду століття йому вірна. У цих словах укладена вся сила характеру Тетяни, її сутність. Незважаючи на сильну любов до Онєгіна, вона не може порушити обітницю, дана нею чоловікові перед богом, не може поступитися моральними принципами

Повною протилежністю Тетяни є її сестра Ольга. Її весела вдача, простота, спокійний, безтурботний характер були, за словами самого автора, невід’ємною частиною образа героїні будь-якого роману того часу. Онєгін, як щирий знавець жіночої душі, дає Ользі невтішну характеристику:У рисах в Ольги життя ні, Точнісінько у Ван-Дейковой Мадонні: Кругла, червона особою вона;Як ця дурна Даний текст призначений тільки для приватного використання 2005 місяць На цьому дурному небесклоне. Про безтурботну вдачу Ольги також свідчить її відношення до любові. Вона начебто й не зауважує всієї повноти й глибини почуттів Ленского, готового піти на все заради її. Саме через неї він бореться на дуелі з Онєгіним і гине

Дуель відбувається через легковажне й зневажливе відношення Ольги до Ленскому на балі Вона веселиться й танцює з Онєгіним, не зауважуючи, яку біль вона заподіює Ленскому своїм поводженням. При їхньому останнім побаченні Ленский збентежений і розгублений перед тої “ніжною простотою” і наївністю, з якої з’являється перед ним Ольга: Подібно вітряній надії, Жвава, безтурботна, весела, Ну точно та ж, як була. В останні годинники життя Ленский поптощен думками про Ольгу. У душі він мріє про Ольгиной вірність і відданість йому, але сильно помиляється в почуттях Ольги: “…

не довго плакала вона”, і дуже швидко образ людини, безмежно й самовіддано любили її, стерся з її пам’яті, і його місце зайняв приїжджий молодий улан, з яким Ольга й зв’язала своє подальше життя. Історія життя матері Ольги й Тетяни Ларіних являє собою сумне оповідання про долю молодої дівчини зі світського суспільства. Її, без якої-небудь згоди з її боку, видають заміж за помісного дворянина Дмитра Ларіна й відправляють вдеревню.

Спочатку їй виявилося досить складно звикнути до обстановки сільського життя. Але згодом вона звикла й стала зразковою дамою з кола помісного дворянства. Її колишні захоплення й звички змінилися повсякденними справами й турботами по господарству: Вона езжала по роботах, Солила на зиму гриби, Вела витрати, голила чола, Ходила в лазню по суботах Служниць била, осердясь, Образ няньки Филиппьевны є уособленням росіянці крепост-ний селянки. З її діалогу з Тетяною мі довідаємося про важку долю російського народу, що перебуває під гнітом кріпосного права

На своєму прикладі Филиппьевна показує повне безправ’я селян, важкі відносини в сім’ях, але в той же час є охоронницею простонародних переказів “стародавніх былей, небилиць”, і тому Филипьевна зіграла більшу роль у формуванні рис характеру Тетяни. Отже, А. С. Пушкін у романі “Євгеній Онєгін” створив целую галерею жіночих образів, кожний з яких є типов і індивідуальним, втілюючи в собі якусь особливість характеру. Але найбільш доконаним серед всіх жіночих образів в “Євгенію Онєгіні” є образ Тетяни, у якому Пушкін відобразив всі риси истивро росіянці жінки