Жіночі образи в романах И. С. Тургенєва “Батьки й діти” і И. А. Гончарова “Обломів” | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Жіночі образи в романах И. С. Тургенєва “Батьки й діти” і И. А. Гончарова “Обломів”

Жіночі образи в романах И. С. Тургенєва “Батьки й діти” і И. А. Гончарова “Обломів” Романи Тургенєва й Гончарова, крім своєї художньої краси, чудові тим, що змушують задуматися читача над тими аспектами життя, про які раніше він і не міркував. Неможливо заперечувати, чт ^ крізь проблематику романів, зовнішні обставини, безпосередність почуттів просвічують проблеми особистості. Це відчутно настільки, що головні діючі особи в нашій уяві починають діяти самостійно. Ми намагаємося порівнювати їх, шукати життєві аналогії, співпереживати ім. Образи героїнь в обох книгах можна розділити на головної й другорядні, причому ролі другого плану віддаються авторами жінкам звичайні, традиційні, їхні образи протиставляються головним героїням книг, тим самим підкреслюється незвичайність жінок першого плану. У романі Тургенєва образом “ніжної традиційності”, “жіночої звичайності” можна назвати Фенечку.

Ласкава й тиха, вона господарює, няньчиться з дитиною, її не хвилює проблема буття, питання світової значимості. З дитинства вона бачила своє щастя в родині й будинку, чоловіку й дитині. Її спокій і знову ж щастя перебувають біля її, поруч із її сімейним очагомона по-своєму гарна, здатна зацікавити кожного з навколишніх її чоловіків, але ненадовго. Згадаємо епізод в альтанці з Базаровым хіба не цікава була йому Фенечка? Але він ні на мінуту нс сумнівався

що це не та людина, з яким він здатний зв’язати своє життя. Аналогом Фенечки в романі Гончарова є, без сумніву, Гафія Матвіївна Пшеницына. Вона теж живе у своєму світі, обмеженому стінами її будинку. Вона царює в цьому світі каструль і сковорід, диванів, кліток з канарками, її не хвилює все происходящее зверху, зовні цього мікробуття

Але не можна заперечувати, що й Фенечка, і Гафія Матвіївна досить поетичні. Їхня любов, не керована ніякою зовнішньою ідеєю, майже безмовна, начебто присипана здобним борошном спокою й ліні розуму, може бути й жертвенна. Згадаємо момент життя Обломова, коли він був майже розорений, коли йому майже не на що було жити. тоді, саме тоді, його рятувала любов вірної Гафії Матвіївни, що заклала своє столове срібло, щоб прокормити обожненого Обломова, щоб йому було як і раніше затишно й спокійно.

Любов перетворила її. Із простій, пересічної жінки вона перетворилася в жінку, готову пожертвувати всім заради коханої людини. Зокрема, можна згадати сторінки четвертої частини роману “Обломів”, епізод сумуй Пшенииыной по померлому Іллі Іллічу От як описує переживання Гафії Матвіївни Гончарів: “Після смерті Обломова Гафія Матвіївна проторувала стежку до могили чоловіка й виплакала всі очі, майже нічого не їла, не пила, харчувалася тільки чаєм і часто по ночах не заплющувала очей і стомилася зовсім”. Вона тільки сильніше замикалася в собі. Хіба примітивна, нерозвинена духовно натура була б здатна на такі сильні почуття? Навіть Ольга Іллінська, що несбылись любов Обломова, не переживає смерть ніколи близького їй людини так само искренно, як Пшеницына.

Можливо, у цьому й укладається розгадка мезальянсу Обломова й Пшеницыной. Необхідно помітити, що одна з героїнь другого плану роману Тургенєва, Кукшина, не схожа на вищеописаних жінок. Це персонаж, на якому лежить тінь емансипації, філософські ідеї чуються в її мовах. Але це лише тіні й примари, Кукшина належить до вищого світла, але вона порожня й, в остаточному підсумку, дурна. Вона навряд чи розуміє те, що читає, виносячи із глибоких філософських книг тільки назви й імена

Имякук-Шиною поверховість і порожнеча. Немає в Кукшиной і дещиці того щиросердечного тепла, що ми бачили у Фенечке й Пшеницыной. Переходячи до образів Ольги Іллінською й Ганни Сергіївни Одинцовій, хочеться сказати, що вони нові й незвичайні

Із часом, з настанням емансипації їхня тема стає усе актуальніше. Одинцова й Ольга схожі, мабуть лише тим, що стоять на голову вище інших по своєму світогляді, світовідчуванню, переживанням і розвитку, Дяя росіянці літератури Ольга новий образ у найглибшому розумінні цього слова. Вона полюбила, щоб перевиховати, полюбила “з ідейних міркувань”.

З одного боку, це дивує й обурює, хочеться запитати: “Як же можна раціоналізувати почуття?”. В Ольгиных переживаннях протягає раціоналізм, закоханість її носить експериментальний характер. Неважливо, що завдання було отримано від Штольца, важливо те, що план любові влаштовує героїню, лоскоче їй нерви, учащає її пульс. З найбільшою чинністю ощадливість Ольги проступає в комічному епізоді “лазания на гору”, коли Обломів приходить на побачення й не знаходить неї на місці

Якийсь час він тупцює в підніжжя гори й лише потім виявляє кохану на вершині. Так Ольга змусила піднятися на гору Обломова, що рухався дуже мало. У необразливому, на перший погляд, розіграші виявляється набагато більше новизни, чим у палінні цигарок, відвідуванні курсу фізіології. З іншого боку, Ольга самий цікавий персонаж у романі “Обломів”. Вона прагне д своєму чого, чого й не знає сама

Але Ольга кинула Обломова, коли перестала в нього вірити; вона залишить і Штоль ца, якщо те, що він говорить і думає, раптом стане їй далеким. А це трапиться, якщо Штольц буде продовжувати давати їй ради прийняти свої переживання як нову стихію життя й схилити голову. Якщо Ольга сама не знає до чого прагнути, не може зрозуміти себе, то Одинцова зрештою розібралася у своїх почуттях і думках; вона зрозуміла, що важливіше всього для неї розміряне спокійне життя. Але Ганна Сергіївна не обмежує себе стінами будинку, вона веде розважливу, вірніше сказати, розмірено-спокійне життя. Мабуть, ощадливість, раціоналізм і є та сама точка дотику Ольги й Ганни Сергіївни, що відчувається по прочитанні романів

Одинцова все-таки протилежна Ользі, у тому розумінні, що вона нічого не шукає й ні до чого не прагне, її нічого не млоїть При всій незвичайності своєї натури, вона боїться серцевих тривог і життєвих ускладнень. “Ні, вирішила вона нарешті після визнання Базарова, Бог знає, куди б це повело, цим не можна жартувати, спокій все-таки найкраще на світі”. Саме це й привело до розриву між Базаровым і Одинцовій. Потрібно сказати ще про Катеньке, сестрі Одинцовій

Її можна зрівняти із Пшсницыной, Фенечкой, хоча Катя належить до зовсім іншої верстви суспільства. Для неї важливий спокій, але інше чим для Ганни, Катенька шукає сімейного спокою, звичайного розміряного щастя. Їхнє одруження з Аркадієм служать дуже цікавим прикладом збігу характерів. Згадаємо такі рядки: “Аркадію було добре з Катею… Котячи обожнювала природу, і Аркадій її любив, хоч і не смів зізнатися в цьому…

“. Катенька, будучи не такий незвичайної, як її сестра, все-таки зуміла знайти те, до чого йшла все життя. Існує ще один персонаж Сонечка, подруга Ольги. Вона з’являється рідко, але все-таки дуже красномовно ці появи підкреслюють контраст між Ольгою й Сонечкой, порожньою й вітряною кокеткою. На закінчення можна сказати, що Тургенєв і Гончарів скористалися схожими прийомами: протиставленням головної героїні второ-стенным.

Образ Гафії Матвіївни є антиподом Ольги, образ Ганни багатьох другорядних жіночих персонажів роману “Батьки й діти”.Тим часом, можна провести й аналогії: Гафія Пшеницына й Фенечка. Сонечка й Кукшина й так далі.

Взагалі всі ці образи написані мальовничо і яскраво, і кожний образ по-своєму важливий. Ольга й Ганна майже заворожують, змушують задуматися про життєвих цілях.”Обломів” И. А. Гончарова й “Батьки й діти” И. С. Тургенєва являють собою два мири особистостей, зображених з яскравою художньою повнотою й вірністю

Збережи - » Жіночі образи в романах И. С. Тургенєва “Батьки й діти” і И. А. Гончарова “Обломів” . З'явився готовий твір.

Жіночі образи в романах И. С. Тургенєва “Батьки й діти” і И. А. Гончарова “Обломів”





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.