Сигрун іде в курган до Хельги: дуже рада вона бачити чоловіка, нехай і мертвого. Хельги-мертвец її дорікає, мов, винна вона в загибелі його. І говорить він, що «відтепер у кургані із мною, убитим, знатна діва разом пребудет!».

Ніч проводить Сигрун в обіймах мертвого, а ранком Хельги й люди його ладь скакають, а Сигрун зі служницею своєї додому вертаються. Уболіває Сигрун про Хельги, і незабаром смерть її до себе забирає

«У древній час вірили, що люди народжуються знову, але тепер це вважають жіночими казками. Говорять, що Хельги й Сигрун народилися знову».

Пророцтво Грипира

Грипир землями править, самий мудрейший він серед людей. Ситурд, син Сигмунда, до нього в палати є, щоб довідатися, що призначено йому в житті. Грипир, хто матері Сигурда братом доводиться, Привітно родича приймає

И говорить Грипир Сигурду, що буде великий він: спершу за батька помститься й конунгу Хундинга в битві вб’є. Потім уразить він Карлик^-карлика-реґін-карлика з фафниром-змеем і, Фафнира лігвище відшукавши, навантажить Коня свого по імені Грані «золота вантажем» і до конунгу Гьюки відправиться. На горі побачить він у збруї сплячу діву. Гострим клинком Сигурд збрую розрубить, від сну пробудиться діва й навчить

Сигмунда сина руням мудрим. Далі ж юності Сигурда бачити Грипир не може

Почуває Сигурд, що очікує жереб сумний його, а тому Грипир не хоче долю йому далі повідати. І от в угоди пускається Сигурд, і знову говорить Грипир.

«Є діва в Хеймира, ликом прекрасна», Брюнхильд кличуть неї, вона й позбавить спокою Сигурда, тому що він полюбить її. Але ледь Сигурд у Гьюки ніч прогостит, відразу забуде він світлу діву. Підступами Грим-хильд підступної буде в дружин йому дана світловолоса Гудрун, дочка Гримхильд і Гуннара. І для Гуннара стане він Брюнхильд сватати, обличчям з Гуннаром сменявшись. Але хоч і схожий він на Гуннара буде, душу його колишньої залишиться. І буде Сигурд шляхетний з девою поруч лежати, але буде меч між ними. І засудять люди Сигурда за такий обман діви гідної

Потім повернуться князі й у палатах Гьюки два весілля зіграють: Гуннара із Брюнхильд і Сигурда з Гудрун. На той час Гуннар і Сигурд назад обличчя приймуть свої, але душі їх колишніми залишаться

Будуть жити щасливо Сигурд і Гудрун, Брюнхильд же «заміжжя гірким здасться, вона за обман шукати буде помсти». Гуннару скаже вона, що не стримав клятв своїх Сигурд, «коли шляхетний конунг Гуннар, Гьюки спадкоємець» вірив йому. І розгнівана буде дружина шляхетна Гудрун; від горя жорстоко із Сигурдом вона обійдеться: убивцями Сигурда стануть брати її.

Гримхильд підступна одна буде в цьому винна

И речет Грипир сумному Сигурду: «У тім утешенье, князь, знайдеш ти, що щастя тобі призначене чимало: тут на землі, під сонця житлом, не буде героя, Сигурду рівного!»

Сигурд же йому відповідає: «Попрощаємося щасливо! З долею не посперечаєшся! Ти, Грипир, по^-доброму прохання виконав; напророкував би ти більше удачі й щастя в житті моєї, якби міг!»

Е. В. Морозова

Pages: 1 2