За жанром твір «Зажурилась Україна» є історичною піснею, яка відноситься до найдавнішої тематичної групи - про боротьбу українців із турецько-татарськими загарбниками. Ідеєю твору є показ безчинства ворога, виголошення заклику до опору, до боротьби. Цей твір подає яскраві образи: захисники України змальовані мужніми, рішучими, турки-нападники - як зла ворожа сила. Невелика за обсягом пісня багата на художні засоби: епітети (маленькїї діти; шабля гостра, довга; вражий турчин), метафора (зажурилась Україна), синекдоха (як заняли, то й погнали до пана, до хана), пестливі слова (шабелька,, фразеологізми (Ґринджоли малювати - нічого не робити; дамо тому стиха лиха та вражому турку - покарати когось; з душею розлука - смерть), риторичне звертання (годі тобі, пане-брат,, ґринджоли малювати…). Форма пісні - монолог.

Чи не той то хміль

Чи не той то хміль, Що коло тичин в’ється? Ой той то Хмельницький, Що з ляхами б’ється.

Чи не той то хміль, Що по ниві грає? Ой той то Хмельницький, Що ляхів рубає.

Чи не той то хміль, Що у пиві кисне? Ой той то Хмельницький, Що ляшеньків тисне.

Гей поїхав Хмельницький К Золотому Броду, - Гей не один лях лежить Головою в воду.

«Не пий, Хмельницький, дуже Золотої води,-їде ляхів сорок тисяч Хорошої вроди».

«А я ляхів не боюся І гадки не маю - За собою великую Потугу я знаю.

Іще орду татарськую За собою веду, - А все тото, вражі ляхи, На вашу біду».

Ой втікали вражі ляхи - Погубили шуби… Гей не один лях лежить. Вищеривши зуби!

Становили собі ляхи Дубовії хати,-

Ой прийдеться вже ляшенькам В Польщу утікати.

Утікали вражі ляхи, Де якії полки, - їли ляхів собаки Та сірії вовки.

Гей там поле, А на полі цвіти - Не по однім ляшку Заплакали діти.

Гей там річка, Через річку глиця - Не по однім ляшку Зосталась вдовиця…