У Західній Європі рубіж XV – XVI вв. – час переходу максимально розвинених феодальних відносин у капіталістичні.  Посилання на схему

У політику це проявляється в зміцненні державності й державних структур. Загальна для більшості країн Європи лінія політичної еволюції полягала в зміцненні центральної влади, у посиленні втручання держави в життя суспільства. Однак на рубежі століть влада короля поки не була справді абсолютною. Це була епоха станово-представницьких монархій. До цього часу в більшості країн Західної Європи були створені парламенти. Спочатку робота парламенту не була регламентована: не були визначені ні строки зборів, ні порядок їхнього проведення – все це вирішував король залежно від конкретної ситуації. Однак уже тоді стало найважливішим і постійним питання, що розглядали парламентарії - податки. Парламент міг виступати і як дорадчий, і як законодавчий, і як судовий орган. Поступово за ним закріплюються законодавчі функції й намечается певне протиставлення парламенту й короля. Так, король не міг без санкції парламенту вводити додаткові податки, хоча формально король був набагато вище парламенту, і саме він скликав і розпускав парламент, пропонував питання для обговорення.

Іншим політичним нововведенням цього часу були політичні партії, що почали складатися ще в XIII в.

Практично всі країни Західної Європи пройшли через жахи кривавих розбратів і воєн. Прикладом може бути війна Червоної й Білої Рози в Англії в XV в. У результаті цієї війни Англія втратила четверту частину свого населення. 

Сильний вплив на формування політичних ідей у Європі зробив італієць Никколо Макиавелли (1469 – 1527), що займав державну посаду секретаря у Флорентійській республіці, автор знаменитої книги «Государ». Макиавелли чітко розмежував моральність приватн і політичну, уважаючи, що між ними немає нічого загального. Для нього моральний зміст політики визначається державною доцільністю: благо народу –  вищий закон, уважав він. У кожного народу, на його думку, є своя доля, своє призначення, уникнути або змінити які неможливо. Геніальність політичних лідерів і чистота суспільних вдач можуть тільки відтягнути, відстрочити момент падіння держави, якщо він визначений. Макиавелли затверджував, що всі засоби, що ведуть до досягнення суспільного блага, виправдуються цією метою.

Іншим сильним фактором, що впливав на умонастрій європейців кінця XV – першої половини XVI в. були ідеї Відродження й Реформації. Реформація в Західній і Центральній Європі представляла широкий суспільний рух, що носив в основі своєї антифеодальний характер. За формою це була боротьба проти католицької церкви, що була, як відомо, опорою феодального ладу. Релігійні війни були жорстокими. Так у ніч на 24 серпня 1572 р. (день св. Варфоломія) французькі католики (проводирі – герцоги Гизы), вирізали всіх гугенотів у Парижу (більше 2 тис. чіл.), не дивлячись на вік (жінок, дітей, старих). Найбільше поширення вони одержали в Нідерландах і Англії. Тут зложилося суспільне мислення, в основі якого було усвідомлення унікальності кожної людини, цінності людського життя, волі й достоїнства. У деяких країнах Західної Європи поширилися ідеї протестантизму,  відповідно до яких були проведені церковні реформи, закриті монастирі, відмінялися церковні свята, частково була проведена секуляризація монастирських земель.

Таким чином, з рубежу XV - XVI вв. у Європі стало складатися новий світогляд, засноване на гуманізмі. Тепер у центр миру ставилася конкретна особистість, а не церква. Гуманісти різко протистояли традиційній середньовічній ідеології, заперечуючи необхідність повного підпорядкування душі й розуму релігії. Людина усе більше цікавиться навколишнім світом, радується йому, намагається його вдосконалити.

У цей період усе більш чітко проявляється нерівність у рівнях політичного й економічного розвитку окремих країн. Більше швидкими темпами розвиваються Нідерланди, Англія й Франція. Відстають Іспанія, Португалія, Італія, Німеччина. У той же час, на їхній розвиток впливали й загальні для того часу процеси й події.

Темпи економічного розвитку європейських країн підсилилися завдяки Великим географічним відкриттям. Безпосередньою причиною їх були пошуки європейцями нових морських шляхів у Китай і Індію, про які, особливо про Індію, поширювалася слава, як про країну незліченних скарбів, і з якими торгівля була утруднена через арабські, монголо-татарські й турецькі завоювання.

У результаті Великих географічних відкриттів починають складатися колоніальні імперії. У другій половині XVI в. на шлях колоніальних захоплень вступають англійці, голландці й французи. Крім того, зі знову відкритих земель у Європу стікаються скарби, золото й срібло. Наслідком цього з’явилося підвищення цін, насамперед на сільськогосподарську продукцію. Цей процес, у тім або іншому ступені имевший місце у всіх країнах Західної Європи, одержав в історичній літературі назва революції цін. Він сприяв росту грошового багатства в купців, підприємців, спекулянтів і послужив одним із джерел первісного нагромадження капіталу, формуванню класів капіталістичного суспільства: найманих робітників і буржуазії. 

Важливим наслідком Великих географічних відкриттів було переміщення світових торговельних шляхів. Монополія венеціанських купців уступає лідерство країнам посередницької торгівлі - Англії й Нідерландам. Саме завдяки її вигодам утворювалися великі приватні капітали.

Процес первісного нагромадження капіталу торкнувся й основний сектор економіки - сільське господарство. До цього часу практично всі селяни Англії, Франції й Нідерландів були особисто вільними. Новим явищем став розвиток орендних відносин. Землевласники всі охотнее віддавали землю селянам, тому що економічно це було більш вигідно. Чим організація власного поміщицького господарства. Проявом капіталістичних відносин, що зароджуються, була й спеціалізація, що почалася, сільськогосподарських районів, в основі якої лежали переважно різні природні умови. Іде інтенсивне осушення боліт, збільшуються площі посівів, росте врожайність. Відбуваються позитивні зміни в агротехніку й агрокультурі. Так, хоча всі основні сільськогосподарські знаряддя залишилися колишніми (плуг, борона, коса й серп), вони стали виготовлятися із кращого металу, широко застосовувалися добрива, у сільськогосподарський оборот були уведені багатопілля й травосіяння. Успішно розвивалося скотарство, велося поліпшення порід худоби.

Прогрес спостерігається й у промисловості. Тут, як і в сільському господарстві, в XV – XVI вв. зароджувалися й затверджувалися капіталістичні відносини. Центрами розвитку буржуазних відносин були міста, де складався прошарок людей, що складає з купців, лихварів і цехових майстрів. Між містом і селом розвивалися товарно-грошові відносини, які підривали натуральні основи феодального виробництва. У результаті поглиблення суспільного й територіального поділу праці відбувалися зрушення в розміщенні продуктивних сил, їхній структурі, що вело до посилення обміну.  До кінця XV в. з’являється нова форма промислового виробництва – мануфактура. Для створення мануфактур необхідні були дві умови: вільні капітали й наявність вільних робочих рук. Ці дві умови створювалися в процесі первісного нагромадження капіталу, джерелами якого в епоху генезису капіталізму були доходи від зовнішньої торгівлі, грабежу колоній, виникнення системи державного боргу, податків, політики протекціонізму й ін. На мануфактурі існував поділ праці між працівниками при виконанні якого-небудь виробу, що значно підвищувало продуктивність праці, що, як і раніше, залишався ручним, хоча техніка й технологія швидко вдосконалювалися. У сукнарстві й ткацтві стала активно використовуватися самопрядка, винайдена наприкінці XV в. У гірничій справі повсюдно використовувалися водовідливні насоси, підйомники. У металургії починають застосовуватися доменна піч, волочильні й прокатні механізми.

Разом з тим необхідно мати на увазі, що зародження й розвиток капіталістичних відносин у різних країнах відбувається нерівномірно й відрізняється більшою своєрідністю.

XVI в. – час піднесення Голландії. Причинами цього були переміщення торговельних шляхів в Атлантичний океан і головне буржуазна революція, що відбулася в 1566 – 1579 р. і стала першої у світі успішною буржуазною революцією.

Швидко капіталістичні відносини розвивалися в Англії. В останній третині XV –  першої чверті XVI в. тут відбувся аграрний переворот, основним проявом якого були насильницька експропріація селянської поземельної громади й конверсія ріллі – її перетворення в пасовище. У результаті формувався клас найманих робітників і капітал, розширювався внутрішній ринок.

Більші прибутки Голландії й Англії приносили колонії й работоргівля. Уряд заохочував цей вид діяльності. При англійській королеві Єлизаветі (1533 - 1603) був побудований великий військовий флот.

Pages: 1 2