По оповіданнях, основоположником байки вважається давньогрецький мудрець Эзоп, що жив в VI сторіччі до н.е. Жодного достовірного свідчення про нього немає. Зате існує багато легенд про життя цього мудрого співака

Давні греки вимовляли його ім’я інакше - Айсопос. По легендах, він був рабом-невільником, не греком, а чужоземцем - фракийцем або фригийцем. По легенді відтворена й зовнішність Эзопа: бородатий чоловік з великою головою, з довгим носом. Ходив, важко перевалюючись, адже був кульгавий, мав великий живіт, на спині горб. Давня Греція - рабовласницька держава. Рабами там були цілі покоління. Эзоп-невольник був розумніше, талановитіше своїх хазяїв, але заявити про свої людські права він не міг лише за допомогою байкою. У своїх творах Эзоп висміював жадібність, дурість, зарозумілість, зарозумілість і багато інших людських недоліків. Здавна його добутку залучали людей своєю мудрістю. Та й у житті він дивував своїми мудрими вчинками й вираженнями

Збереглася легенда про випадок з життя Эзопа. Хазяїн послав його по справах, а по дорозі мудреця зустрів суддю

• — Куди ти йдеш? - суворо запитав суддя
• — Не знаю, — відповів Эзоп. Ця відповідь здалася підозрілим, і суддя наказав відвести Эзопа втюрьму.
• — Я ж сказав теперішню правду, — запевняв Эзоп. - Звідки мені було знати, що я потраплю втюрьму.
• Суддя змушений був відпустити мудреця

В іншій легенді розповідається, що якось Эзоп прибув у Дельфи. Там у своїх виступах байкарі дорікав дельфийцев за те, що вони не сіяють, не жнуть, живуть як паразити, харчуються за рахунок жертв, які приносять Аполлонові з усією Греції, і ображені жерці храму, де Эзоп ночував, підкинули йому золоту чашу, звинуватили в крадіжці й вирішили скинути зі скелі. І навіть перед такою страшною смертю Эзоп розповів дельфийцам байку про те, як один селянин вирішив хоч на старості років побувати у великому місті. Його дорослі сини запрягли у візок не коня, а ослів, які самі знали дорогу в місто. По дорозі селянина застало негоду й ніч, осли заблудилися й завезли старого на край обриву. «Владика Зевс, - заволав селянин, - за що мені така зла доля? Добре ще б від коней, а те від паршивих ослів!»

Свою останню байку Эзоп закінчив словами, що йому прикро від того, що приймає смерть не від рук гідних людей, а від негідних ішаків. Напевно, ми вже ніколи не довідаємося, як насправді жив Эзоп. Але нам істинно відомо, що він був людиною мудрим, добрим і гордим. Про це найкраще говорять близько 650 байок, які він написав і залишив у спадщину нащадкам