Проблема морального самовдосконалення особистості стає однієї з найважливіших у нашім житті. «Издревле, з дуже давніх пор, існують два способи відновлення, два способи перебудови життя, - писав Ф. Абрамов. - Один шлях - соціальних революцій &copy A L L S o c h. r u і соціальних реформ, другий шлях, що особливо люто проповідував у нашій росіянці життя й у нашій літературі Лев Миколайович Толстой, - це шлях морального вдосконалення, морального самовиховання особистості кожної людини. Довгий час до цього прекрасного навчання Толстого, що є серцевиною всього його творчості, у нас ставилися негативно. Були на те підстави, тому що це відволікало від революції, але сьогодні ми можемо належним чином оцінити навчання цієї великої людини, тому що досвід показує: перебудова, соціальна перебудова життя, не підкріплена щиросердечною роботою кожного, не може дати належних результатів».

Моральні проблеми завжди були в центрі уваги російської літератури. А. С. Пушкін, М. Ю. Лермонтов, Н. В. Гоголь, Л. Н. Толстой, Ф. М. Достоєвський думали над їхнім рішенням, міркували про совість, борг, справедливість, любові, дружбі, ненависті. Їхні кращі герої, як і герої попередніх епох, «життя серця й інтереси думки» (Л. Н. Толстій) ставлять вище модних пристрастей і плинів, відстоюють загальнолюдські цінності, які й роблять людини людиною. У нашій сучасній літературі моральні проблеми почали підніматися письменниками із середини 70-х років XX сторіччя. Це відбувалося, видимо, тому, що автори інстинктивно, чуттям художника, уловлювали неблагополуччя в розвитку нашого суспільства

У цей час з’являються добутки В. Быкова («Обеліск», «Сотників», «Вовча зграя») і Ю. Бондарева («Беріг», «Вибір»), у яких зображуються моральні проблеми на війні. Проблема вибору моральної позиції на війні (в умовах прикордонної ситуації, коли поруч смерть, безодня й вона реально відчувається) ще сутужніше, ніж у мирному житті. На думку авторів, саме на війні перевіряється людина «на злам».

И обоє письменника показують, як з гарної, звичайної людини в екстремальних умовах поступово, крок за кроком виробляється зрадник (Ілля Рамзин у Ю. Бондарева) або герой (учитель Мороз у В. Быкова, лейтенант Княжко в ДО). Бондарева). Люди, подібні до Мороза й Княжко, знаходять у собі моральний стрижень, принципи, підвалини, що не дозволяють їм зробити підлість, саме про них писав поет Н. Старшинов: «А нам долю Росії довіряли, і здається, що ми не підвели». Нравственныя проблеми 60- 70-х років XX століття осмислюються в добутках письменників, що пишуть про село: В. Шукшина («Калина червона», «Оповідання»), Ф. Абрамова («Пряслины»), В. Белова («Виховання по докторі Споку», «Лад»). Ці автори розглядали проблему морального росту або деградації людини. Всі вони і їхні герої по походженню своєму люди сільські й переконані, що росіянин людина століттями виробив своє відношення до селянської праці, жителям свого села, навколишньому світу, і зрештою це стало моральним стежнем його особистості (наприклад, такого героя, як Михайло Пряслин).

Як тільки хтось із них пориває з рідною землею й будинком, він відразу ж стає людиною без корінь (незалежно від того, чому це відбулося: чи виїхав він у місто від голоду або на «великі будівництва комунізму») і втрачає тих моральних підвалин, які вироблялися століттями, а це відкриває йому можливість і для всякого роду негативних проявів (злодійства - Єгор Прокудин з «Калини червоної», пияцтва - герої «Виховання по докторі Споку», пошуків легкого життя - Куйовдячи Ставров з «Пряслиных»), тому що від старого він пішов, а нового поки виробити не встиг. Навіть добутку на далеку начебто б екологічну тематику несуть у собі моральний заряд (« Цар-Риба», «Сумний детектив» В. Астафьева, «Не стріляйте в білих лебедів» В. Васильєва). Тут, безумовно, мова йде про збереження природи. При ближчому розгляді виявляється, що, будуючи, ми розучилися жалувати людей, звірів, природу, наше суспільство перетворилося в дивно бездуховне об’єднання людей, загубило практично всі моральні цінності,’і в першу чергу совісність, порядність, жаль, жалість до слабким, знедоленим, беззахисним. Проблема відродження духовності в нашім суспільстві ставиться в цих добутках дуже гостро.

Автори, що розглядають проблеми моральності у своїх добутках, не беруться остаточно вирішувати цю проблему, хоча вони дають досить чіткі подання про моральні орієнтири людини й у своїх добутках показують, що людина, що переступає моральні закони, стає бездушним і підлим. Російська література завжди приділяла багато уваги формуванню особистості людини, його світогляду. При всьому різноманітті конкретних обставин і соціальних укладів життя моральне вдосконалювання повинне передувати (випереджати) технічний і соціальний розвиток суспільства. Інакше, одержавши у свої руки новітні досягнення науки, людство може використовувати їх собі в шкоду