Характер конфлікту в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти» | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Характер конфлікту в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»

Суспільно-політична й історична обстановка в Росії наприкінці 50-х років XIX століття було дуже неясної й напруженою. Поразка в Кримській війні, ріст активності народних і суспільних мас, криза поміщицького господарства, початок зміни свідомості людей змушували переоцінювати провідну роль російського дворянства й російської аристократії як основи культурно-моральної й соціальної міцності Росії. Цей історичний період знаменується появою “нових людей” - різночинців - утворених інтелігентів, які заявляють про своє неприйняття моральних і культурних норм життя дворянства й, ґрунтуючись на матеріалістичному світогляді, говорять про необхідність зміни життя в Росії, аж до зміни соціального ладу шляхом революції. Під сумнів ставляться моральні ідеали дворян, культура, мистецтво, релігія - словом, всі, на чому тримався ідеалістичний світогляд російської аристократії. Природно, що таке розходження в поглядах не могло не породити конфлікт між цими суспільними групами

Траплялося, що протиріччя між ними проявлялися не тільки в полеміці між органами печатки, що представляли два цих табори (наприклад, “Сучасник”, з одного боку, і “Росіянин вісник” - з іншої), але проникали й у побут, у сім’ю, і розходження поглядів на життя викликало спори й протистояння між близькими людьми, які були представниками двох поколінь - покоління батьків і покоління дітей. Саме соціальне протиріччя й лягло в основу конфлікту роману И. С. Тургенєва “Батьки й діти”. Однак потрібно відзначити, що конфлікт у добутку багатоплановий: він містить у собі не тільки зіткнення й суперечки головного героя - нігіліста Базарова - з аристократом Павлом Петровичем Кірсановим або схованим протиріччям між Базаровым і Аркадієм - фактори, які звичайно називають визначального конфлікту між “батьками” і “дітьми”. Це й любовний конфлікт, зображений автором у відносинах між Базаровым і Одинцовій; це й внутрішній конфлікт Базарова (конфлікт із самим собою), наприкінці роману розуміючого, що, можливо, його переконання не так вуж правильні, як він припускав раніше; це й ретельно завуальований конфлікт автора зі своїми героями, що виразився в різних художніх деталях і прийомах, використовуваних ім. (Приклади далі.

) Основний конфлікт добутку - це конфлікт суспільно-політичний, конфлікт батьків і дітей - представників дворянства з різночинцями. Таких людей, які, на думку автора, живуть думками часу, що йде, і поданнями, що йдуть, про життя, і новими ідеями, напрямками, думками, породженими новим часом. Підтвердженням тому, що соціальний конфлікт є основним у добутку, служить і характер вибраних автором художніх засобів: портрети героїв, їхній одяг, опис пейзажу, мовлення - все говорить про розходження представників цих двох таборів, між якими відбувається головний конфлікт. В основному він розкривається в трьох суперечках Базарова з Павлом Петровичем, у суперечках, предметом яких є питання, що хвилюють передових людей того часу: відношення до ролі дворянства в суспільстві, до науки, до російського народу, до мистецтва й кприроде.

Природно, що точки зору героїв визначаються їхній протилежними один одному мировоззрениями. Павло Петрович уважає, що аристократія - рушійна сила суспільного розвитку; його ідеал суспільного устрою - “англійська воля”, тобто конституційна монархія. Кірсанов наголошує на лібералізм, тобто на (його основний принцип) збереження будуючи при реформах у суспільному укладі життя

Базарова така позиція не влаштовує. Йому потрібно змінити соціальний лад, він за революцію, і тому він відкидає лібералізм і заперечує провідну роль дворянства (у російському суспільстві) як нездатного до рішучих дій. Питання про соціальні зміни й революцію ставиться й у суперечці про народ, і в суперечці онигилизме.

Кірсанов не може упокоритися із всі заперечливою позицією нігілістів; для нього здається диким, якщо людина позбавлена принципів у житті. “Вас усього чотири з половиною людини”, - заявляє він Базарову. І у відповіді Євгенія автор знову натякає на соціальний вибух: “Від копійчаної свічі Москва згоріла”, - говорить головний герой. Базарів заперечує все: релігію, мистецтво, самодержавно-кріпосницький лад, - багато в чому через те, що бачить відсталість, облудність прояву цих понять у теперішнім житті, святенництво моралі, старість і загнивання взагалі всієї державної системи

Недарма в 1859 році, коли відбувається дія роману, царський уряд стояло на порозі соціальних потрясінь і переживало кризу. Потрібно відзначити, що в образі Павла Петровича Тургенєв зумів з’єднати два протилежних напрямки: західництво й слов’янофільство. При всій своїй любові до англійського стилю життя Кірсанов у той же час прославляє селянську громаду, сім’ю, релігійність і патріархальність російського мужика

Базарів же заявляє, що народ не розуміє власних інтересів, він темний і неосвічений, і вважає, що тільки при тривалій “роботі” з народом можна перетворити його з реакційної в революційну силу. Павло Петрович захоплюється мистецтвом, уважаючи його стимулом для морального розвитку людини. Базарів все розглядає з погляду практичної користі, тому “природа не храм, а майстерня”, тому й “Рафаель гроша ламаного не коштує”.

Після першого знайомства з романом здається, що й композиція добутку, і сюжет, і художні деталі - усе спрямовано на розкриття основного - суспільно-політичного - конфлікту “Батьків і дітей”. Але це не так. И. С. Тургенєву, безумовно, потрібно було показати суперечливість поглядів батьків і дітей, їхнього зіткнення по різних питаннях, однак і в цих зіткненнях і суперечках для нього було важливіше розкрити внутрішній конфлікт як “батьків”, так і “дітей”. Автор сумнівається в провідній ролі дворянства в копіювання заборонене © 2005 суспільстві; образи “дворянського гнізда” Кірсанових, його жителів, досить часто зображуються письменником з легкою іронією - згадаємо хоча б дуель Павла Петровича з Базаровым. Читач може помітити цілий ряд протиріч, що свідчать про якийсь внутрішній розлад у дворянському середовищі: Микола Петрович хоче влаштувати фабрику з найманими робітниками - начебто б прогрес, внесок у розвиток капіталістичних відносин, - але в нього нічого не виходить; все життя Павла Петровича, розумної, утвореної й талановитої людини, була присвячена “погоні” за жінкою; Аркадій, що, здавалося б, приймає сторону Базарова, зрештою не може розстатися с “батьківським” поглядом на життя. Всі ці фактори говорять про процес, що почався, збідніння й розшарування дворянства, відзначеного Тургенєвим ще в романах “Дворянське гніздо” і “Рудин”.

В описі цього збідніння російської аристократії, процесу зниження суспільної ролі дворянства Тургенєв передбачив А. П. Чехова й И. А. Буніна, які у своїх оповіданнях і п’єсах зобразили вже повне збідніння дворянських гнізд і втрату того достоїнства й честі дворянина, які були властиві російської аристократії першої половини XIX століття. Переживає глибокий внутрішній конфлікт і головний герой роману. Як уже було сказано, автор випробовує на міцність переконання Базарова, перевіряє їх життєздатність

И виявляється, що подання Євгенія не так вуж правильні й вірні в реальному житті, як у його суперечках з Павлом Петровичем. Базарів говорить про свою близькість до народу (“Мій дід землю орав…”), а простий мужик не приймає його, називаючи “блазнем гороховим”; він виглядає холодним і байдужим стосовно своїх батьків, які душі в ньому не сподіваються, а сам намагається всіма силами придушити в собі відповідні почуття; він заявляє, що природа не храм, а майстерня, і пояснює всі рухи людського серця лише фізіологією, а сам закохується в Одинцову й у замисленості бродить по лісах у її маєтку. Без сумніву, натура Базарова дуже суперечлива, і, хоча автор показує читачеві, що переконання головного героя валять при зіткненні з реальним життям, Тургенєву важливо зрозуміти, що зроблять такі, як Базарів, у Росії, чим обернеться й конфлікт батьків і дітей, і внутрішній конфлікт “нових людей” у масштабі держави. У цьому змісті важливий ще один конфлікт добутку - філософський: “Я потрібний Росії…

Ні, видно, не потрібний. Та й хто потрібний?” - запитує Базарів перед смертю. Мотив призначення, сенсу життя постійно є присутнім у добутку, а в образі Базарова він виливається в цілий конфлікт між життям і смертю

Pages: 1 2

Збережи - » Характер конфлікту в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти» . З'явився готовий твір.

Характер конфлікту в романі И. С. Тургенєва «Батьки й діти»





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.