Володимир Винниченко займає виняткове місце в українській літературі і особливо в історії української драматургії, українського модерного театру. Його твори значною мірою сприяли модернізації тогочасного українського театру, виведенню його на європейський рівень. Драми Володимира Винниченка відіграли важливу роль у культурному відродженні українського народу. Народився Володимир Кирилович Винниченко 28 липня 1880 р. у селянській ро­дині в селі Веселий Кут Єлісаветградського повіту на Херсонщині (тепер — Григорівка Кіровоградської області). Навчався у сільській початковій народній школі, звернув на себе увагу неабиякими здіб­ностями, і через те вчителька переконала батьків, щоб продовжу­вали освіту дитини. Незважаючи на тяжке матеріальне становище родини (крім Володимира в сім’ї було ще троє дітей), хлопця було віддано до Єлисаветградської чоловічої класичної гімназії, та він не закінчив освіту, бо треба було добувати якісь кошти на прожиття. До того ж у старших класах гімназії він став членом революційної організації, писав революційну поему, за яку одержав тиждень «кар­церу», і зрештою його виключили з гімназії. Наймитував у поміщиків. Йому судилося зазнати того, що й ін­шим заробітчанам: жорстокої експлуатації, приниження людської гідності, голоду й відчаю, що вибухає сліпою помстою. Але Володимир продовжував навчання, готуватися до іспитів на атестат зрілості і в 1900 році склав їх екстерном. Того ж року він вступив на юридичний факультет Київського уні­верситету, де створив таємну студентську революційну організацію «Студентська громада». Був ув’язнений як член місцевої організації Революційної української партії (РУП), заснованої в Харкові 11 лю­того 1900 р. (у жовтні 1905 р. РУП реорганізувалася в УСДРП — Укра­їнську соціал-демократичну робітничу партію — і Винниченко став одним з її лідерів). Через кілька місяців після першого арешту Винниченка ви­пустили «на поруки» за браком офіційних доказів у «злочині», але виключили з університету й виселили з Києва без права жити у великих містах. Цього ж року письменник відправив своє перше оповідання «Народний діяч» до «Літературно-наукового вісника» в Галичині. Але тоді твір не надрукували (це сталось значно пізні­ше—1906р.). Як літератор Винниченко заявив про себе у 1902 році, опубліку­вавши твір «Сила і краса», (згодом відомий під назвою «Краса і сила»). Восени, через виключення з числа студентів, Володимира Винниченка позбавлено права на відстрочення військової служби й забрано в сол­дати. Проте військової служби він фактично не відбував, бо влада, боячись революційного впливу на військових, тримала Винниченка під арештом, у канцелярії. Але він, переодягаючись вночі в цивіль­не, тікав з казарми й займався революційною пропагандою серед київ­ського пролетаріату. Цю діяльність було викрито, Володимир Винни­ченко мав бути заарештований. Але, попереджений військовими то­варишами, Володимир Винниченко скинув солдатську форму й втік. Згодом Винниченко емігрував до Галичини. Там він працював у закордонних партійних організаціях і час від часу нелегально виїз­див до України. У Львові Винниченко брав участь у виданні партій­них газет «Праця», «Селянин», писав брошури й книги на револю­ційні теми. У 1903 р. при перевезенні нелегальної літератури з Галичини до Києва на кордоні Винниченка вдруге заарештовано. Як дезертир і революціонер, він був посаджений у військову в’язницю — київсь­ку фортецю. За пропаганду серед війська та дезертирство його мали засудити до військової каторги, а за суто політичне «злочинство» — провезення нелегальної літератури — він мав бути засуджений як політичний злочинець. Після півторарічного перебування у фортеці його звільнила перша російська революція 1905 року (через проголошену амністію). Під час ув’язнення він написав низку літературних творів. Повість «Голота» навіть одержала першу премію «Киевской старины». У 1905 р. Винниченко повернувся під чужим прізвищем в Україну, проводив революційну агітацію серед селян і заробітчан Причорномор’я, наступного року мандрував Україною, написав низку оповідань: «На пристані», «Раб краси», «Уміркований та щирий», «Голод», «Малорос-європеєць», «Ланцюг» та інші. З’явилась друком перша, збірка оповідань « Краса і сила » і як реакція — схвальний відгук Івана Франка на неї. Коли революційне піднесення пішло на спад, Володимира Винниченка заарештували втрете. Сталося це восени 1906 р. У Лук

Pages: 1 2