Вірш А. З Пушкіна «Мадонна». (Сприйняття, тлумачення, оцінка) Вірш А. С. Пушкіна “Мадонна” було написано в 1830 році. До цього часу одна з перших красунь Москви, Наталя Гончарова, у яку був закоханий поет, стала нареченою Пушкіна. Не дивно, що вірш присвячений саме Наталі Гончаровой, що для Пушкіна була якимось ідеалом, “найчистішим зразком”. Недарма вірш написаний у формі сонета, що доводить наскільки минулого важливі для поета його почуття до Наталі Гончаровой. У цьому вірші виражена дивна по чистоті й справжній людяності любов

Пушкін захоплюється своєю обраницею, навіть боготворить її. Використовуючи різні художні засоби, поет через ліричного героя передає свої емоції, втілює найбільше яскраво образ коханої. Завдяки лексичним і синтаксичним особливостям вірша розкриваються його загадки й таємниці. Вірш дуже плавне, мелодійне, що створюється через перевагу іменників Алл С о ч. Р У и малої кількості дієслів: У простому куті моєму, серед повільних праць, Однієї картини я бажав бути вічно глядач, Однієї: щоб на мене з полотна, як із хмар, Пречиста й наш божественний рятівник. Наприклад, у цієї стофе тільки два дієслова: “бажав” і “бути”. Зате багато іменників і прикметників: “простий кут”, “повільні праці”.

Таким чином, здійснюється образ малорухомості, спокою. Поет немов підштовхує до зупинки, до поступового входження в зміст вірша. У вірші немає звуків, усе занурено в тишу й поглинено в спокій, тобто поет звертається до почуттів і думок ліричного героя. Використовується прийом анафори: У простому куті…

Однієї картини… Однієї: щоб на мене… Це змушує зосередити всю увагу на предметі обожнювання ліричного героя, на тім, що є найбільш важливим для нього. Завдяки асонансу створюється враження якоїсь таємничості: Не Множеством картин стародавніх майстрів Прикрасити я бажав свою обитель, Щоб марновірно їм дивувався відвідувач, Внимая важливому сужденью знавців. У такий спосіб лексика вірша “Мадонна” доводить наскільки глибокі почуття, пережиті ліричним героєм

Багато в чому цьому сприяють і синтаксичні особливості. У першу чергу увага загострюється на тім, що Пушкін обрав для свого вірша стародавню віршовану форму сонета. Він написаний п’ятистопним і шестистопним ямбом, що надає ясність усьому добутку

Останні шість віршів сонета хоча й позначаються графічно, як два тривірші, але по римуванню можуть ділитися й інакше: на двустишие й чотиривірш. Це свідчить одночасно про складність і простоту форми вірша. Наявність інверсій у вірші впливає на інтонаційну характеристику й емоційний лад добутку: Здійснилися мої бажання

Творець Тебе мені ниспослал, тебе, моя Мадонна, Найчистішої принадності найчистіший зразок. Відсутність у вірші окличних і знаків питання наповнює його спокоєм і умиротворенням. Цьому також сприяє мала кількість сполучників: Вона з величчю, вона з розумом в очахвзирали, лагідні, у славі й у променях, Одні, без ангелів під пальмою Сіону

Отже, при уважному прочитанні й розборі вірша А. С. Пушкіна “Мадонна” можна зробити висновок про те, наскільки глибокі чувсва поета до його коханої. І все-таки жіночий образ цього вірша залишається до кінця нерозкритим, але він безсумнівно, важливий для А. С. Пушкіна