Вірш А. С. Пушкіна «Згасло денне світило…» (сприйняття, тлумачення, оцінка) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Згасло денне світило…” | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Вірш А. С. Пушкіна «Згасло денне світило…» (сприйняття, тлумачення, оцінка) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Згасло денне світило…”

Вірш А. С. Пушкіна «Згасло денне світило…», написане в серпні 1820 року під час морського плавання з Раєвськими, прийнято вважати першою романтичною елегією поета.

Автор включив неї в збірник «Віршів» 1826 року з позначкою в змісті «Наслідування Байронові». У Пушкіна й Байрона була й деяка подібність біографій, і схожий напрямок поетичної думки. Жили вони в те саме заколотний час, обоє дуже любили волю.

Вірш А. С. Пушкіна зв’язано також з пізніми елегіями Батюшкова: переосмислення центральних мотивів, використання подібних поетичних формул, елементів мови. Діалог з Батюшковым відкривається й завершується рефреном - звучні рядки, що визначають музичний тон вірша:

Згасло денне світило;

На море синє вечірній пал туман.

Шуми, шуми, слухняне вітрило,

Хвилюйся треба мною, похмурий океан.

У центрі біографічного міфу, створеного Пушкіним про себе, виявляється образ поета, що пише вночі на кораблі, удалині від батьківщини, прекрасні вірші, що починають у його творчості нову сторінку. Відповідно до слухів, у схожих обставинах була складена елегія Батюшкова «Тінь друга». Пушкіна, видимо, хотів, щоб його вірш і щодо цього співвідносилося з поезією попередника. На рубежі 1810 - 1820-х років використання чиїх-або досягнень уважалося однією з умов теперішньої поетичної творчості.

Підзаголовок же елегії був викликаний запитами читачів і літературної моди, тому що до кінця 1820 року Байрон став кумиром російської поетичної аудиторії.

Вірш Пушкіна відбиває настрою у зв’язку зі зміною всього життя поета. Перед від’їздом зі столиці він писав В’яземському: «Петербург душен для поета. Я спрагу країв чужих; либонь полуденне повітря пожвавить мою душу»:

Я бачу берег віддалений,

Землі полуденної чарівні краю;

З волненьем і тугою туди стремлюся я,

Воспоминаньем упоєний…

Мотив добровільної втечі є тут основним:

Шукач нових вражень,

Я вас біг, отечески краю;

Я вас біг, вихованці насолод,

Хвилинної младости хвилинні друзі.

Уперше у зв’язку із цим у поезії Пушкіна намечаются риси психологічного складу.

Читачі сприйняли гіркі рядки елегії «Згасло денне світило» як визнання автора. Епітет «мрячної» (батьківщини) асоціювався в них, звичайно ж, з туманами північної столиці:

Лети, корабель, неси мене до меж дальным

По грізній примсі оманних морів,

Але тільки не до брегам сумних

Мрячної батьківщини моєї.

Тут «полум’ям страстей уперше почуття загорялися», «рано в бурах перецвіла… загублена младость». Щиросердечному стану поета відповідав ремство морської стихії.

Використовуючи художні засоби мови, А. С. Пушкін передає смутний, епічний стан душі ліричного героя, якому «легкокрила… змінила радість».

Поет спробував з’єднати у своєму вірші тему безнадійності (батюшковский мотив) і тему надії. У результаті текст елегії Пушкіна виявився внутрішньо суперечливим, але не песимістичним

Збережи - » Вірш А. С. Пушкіна «Згасло денне світило…» (сприйняття, тлумачення, оцінка) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Згасло денне світило…” . З'явився готовий твір.

Вірш А. С. Пушкіна «Згасло денне світило…» (сприйняття, тлумачення, оцінка) - Твір по добутку А. С. Пушкіна “Згасло денне світило…”





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.