Даний пістолет -кулемет мав наступні здатності: магазин секторний на 25 патронів, стовбурна коробка кругла, у вигляді труби, що переходить спереду в кожух з вентиляційними вирізами, а позаду закрита навинчивающимся ковпачком, затвор вільний. Прапорець перекладача вогню розташовувався біля спускового гачка

На рукоятці заряджання був винайдений запобіжник , що міг стопорити затвор у переднім і заднім положеннях

Дальність стрілянини досягала до 500 м. Приціл секторний. Ложа дерев’яна з пистолетовидной шийкою

Ця зброя в нас як і в ряді інших країн не одержало належної оцінки, через відсутність досвіду застосування пістолетів-кулеметів, але також і через існування ряду властивих їм недоліків. Головним недоліком був обмежений по дальності вогонь

В 1934 г з’явилася нова модель системи Дегтярьова-1ШД-34/38 у результаті модернізації зразка

Випуск пістолетів-кулеметів був украй обмеженим, а в 1939 р. виробництво їх було зовсім припинене. Бойові дії з білофінами, що широко використовували пістолети-кулемети показали на ділі міць цього виду зброї в певних бойових умовах. На самому початку 1940 р. пістолети-кулемети були знову прийняті на озброєння. Незабаром після цього з’являється нова модель ППД- зразок1940року ППД - 40 зі змінами головним чином у формі приймача, розрахованого на використання дискових магазинів підвищеної ємності без подовженої горловини, тобто зразка, що відрізняються від магазинів до ППД, 1934/38 г

Новим поштовхом до розвитку пістолетів-кулеметів послужила Велика Вітчизняна війна. Початі раніше розробки конструкторів Г.С.Шпагина й В. Г. Шпитального привели до прийняття на озброєння (ще до початку воїни) пістолета-кулемета системи Шпагина зразка 1941 р., виробництво якого в перші ж місяці війни придбало великий розмах. Крайня простота конструкції й застосування дешевих матеріалів (обставини, аж ніяк що не впливали негативно на бойові якості зброї) дозволили організувати його виробництво не тільки на збройових заводах, але й на безлічі раніше сугубо цивільних підприємств

У принципі пістолет-кулемет Шпагина зразка 1941 р. був улаштований так само, як і пістолет-кулемет Дегтярьова. Він також мав стовбурну коробку, злиту з кожухом стовбура, масивний вільний затвор із запобіжником на рукоятці заряджання, перекладач вогню перед спусковим гачком, секторний приціл, дисковий магазин і дерев’яну ложу. Але відмінність його складалося в більшій технологічності, у тім, що багато хто його частини виготовлялися шляхом штампування

Уже із самого початку Великої Вітчизняної війни важливість ролі пістолетів-кулеметів стала очевидної, тому крім всезростаючого їхнього випуску приймалися міри також і до їхнього вдосконалювання. Так, до ППШ минулого прийняті більше прості, легкі й надійні секторні магазини на 35 патронів, прицільні пристосування на цьому пистолетети-кулемети були значно спрощені. Одночасно із цим виникли нові вимоги до пістолетів-кулеметам, викликані розширенням сфер їхнього застосування не тільки в піхоті, але й в інших родах військ. Були потрібні більша компактність і менша маса цієї зброї при збереженні його бойових якостей, і ряд наших конструкторів - В. А. Дегтярьов, Г. С. Шпагин, А. И. Судаев, С. А. Коровин, Н. В. Рукавишников і інші - взяли участь у створенні нових моделей. Кращими із запропонованих для випробувань зразків були системи Шпагина й Дегтярьова, але тому що й вони не змогли задовольняти всім новим вимогам, були проведені другі випробування, які блискуче витримала модель, створена А.И.Судаевим. Виробництво пістолетів-кулеметів Судаева почалося в блокадному Ленінграді вже в 1942 р., і після деякої доробки ця зброя була прийнята на озброєння під найменуванням “ Пістолет-Кулемет Судаева зразка 1943 р.”

Пістолет-Кулемет Судаева зіграв немаловажну роль при прориві блокади Ленінграда, а також широко й успішно застосовувався, особливо в десантних і танкових частинах, на всіх фронтах Великої Вітчизняної війни. Він заслужено здобув славу найбільш доконаного пістолета-кулемета часів другої світової війни

Розробка пістолетів-кулеметів тривала й після Великої Вітчизняної війни. Верб післявоєнних розробок можна відзначити системи М. Т. Калашникова 1947 р. і С. Г. Симонова

Однак до цього часу з’явився ряд нових вимог до стрілецької зброї, задовольнити які шляхом створення нових зразків на базі пістолетних патронів виявилося вже неможливим. Тому подальші розробки пістолетів-кулеметів під такі патрони в РОСІЇ припиняються, поступаючись місцем вишукуванню нової зброї, що стріляє новими, могутнішими патронами

Інтерес до пістолетів - кулеметам знову з’явився наприкінці 60-х років, що, очевидно, було пов’язане з появою малогабаритних пістолетів - кулеметів за рубежем - американського “Ингрем” М10 і М11 і чехословацького Vz 61 “Скорпіон”. У результаті й у нашій країні був оголошений конкурс на розробку спеціального зразка для розвідувально-диверсійних підрозділів

Пістолет - кулемет проектувався під 9-мм патрон до ПМ. ТТХ передбачалися установка глушителя, регульований приціл із прицільно дальністю до 200м. У конкурсі брали участь 2 зразки тульських зброярів, один із яких був розроблений Н.М.Афанасьєвим, і зразок Е.Ф.Драгунова

У ході порівняльних випробувань, хоча пістолет - кулемет Драгунова показав деяку перевагу, однак, жоден з них не задовольняв пред’явленим вимогам, тому що розсіювання куль на дальності понад 50 метрів виявилося занадто більшим на відстані 150-200м не забезпечувало влучення навіть у ростовую фігуру. У результаті подальші роботи над створенням пістолетів - кулеметів були припинені

Черговий підйом інтересу до пістолетів - кулеметам відбувається наприкінці 80-х - початку 90-х років. У зв’язку з погіршенням кримінальної ситуації, ростом організованої злочинності й тероризму їм зацікавилися органи охорони громадського порядку. До цього часу Драгунів здійснив модернізацію свого зразка. Він удосконалює в ньому елементи втримання (приклад і рукоятка), проводить технологічну доробку. З 1993 року почалося його серійне виробництво із присвоєнням йому найменування “Кедр” (конструкція Євгенія Драгунова). Основним замовником виступали правоохоронні органи, зацікавлені в портативній автоматичній зброї ближнього бою з обмеженою дальністю забійної дії кулі. Воно створювалося під штатні й модернізовані пістолетні патрони вітчизняного виробництва. Малі пістолети - кулемети “Клин”, “Кедр”, “Кипарис” і ПП-90 у першій половині 1993 року пройшли випробування в ЦНИИ точного машинобудування й передані в досвідчену експлуатацію МВС. Система автоматики всіх зразків заснована на віддачі вільного затвора. Всі вони ( крім складного ПП-90М ) мають легкий відкидний приклад. В 1994 році “Клин ” прийнятий на озброєння частин МВС. Пістолети - кулемети можуть застосовуватися також підрозділами ФСБ і армійським спецназом

Pages: 1 2