«Щоденник звабника» — це написана у формі роману частина найвідомішої книги датського філософа й письменника Серена Кьеркегора «Або — Або», що іноді друкується й окремо. В «Передмові» до книги її уявлюваний видавець Віктор Эремита пояснює: публикуемие їм записки знайдені в купленому з нагоди старому бюро. По почерку й змісту він розділив їх на два томи: у першому поміщені статті й добутки «эстетического характеру», написані, мабуть, однією особою, що він умовно назвав г-ном А, другий містить повчально-філософські листи якогось асессора Вильхельма, адресовані цьому г-ну А.

«Щоденник» входить у перший «эстетический» тім, приписуваному перу на А. Однак на першій же його сторінці г-н А відмовляється від авторства: він щоденник всього-на-всього знайшов - у ящику стола у свого приятеля Йоханнеса, що виїхав з Копенгагена на кілька днів. Зміст зошита, озаглавленої її щирим автором «Commentarius perpetuus» (що значить «Нескінченний коментар»), і ще кілька чорнових начерків листів, знайдених у тім же ящику, настільки вразили уява на А, що він вирішив їх переписати: він і раніше вважав приятеля натурою неабиякої, що наполовину живе в чарівному світі прекрасного, відділеному від дійсності лише тонким прозорим флером, познайомившись же з його щоденником, він відкрив для себе: сама життя Иоханнеса - це ряд свідомих спроб з його боку здійснити мрію - жити винятково поетично, і тому що в нього найвищою мірою розвинена здатність знаходити навколо себе цікаве, то він і користується нею сповна, а потім поетично відтворює пережите на папері

Більше ж усього Иоханнеса, як свідчить про це щоденник, цікавлять любовні пригоди й дівчини - безсумнівна частина прекрасного. Правда, духовна сторона, що переважає в його натурі, не дозволяє йому задовольнятися низинною роллю звичайного звідника - це було б занадто грубо, - ні, у любовної, або, як виражається Йоханнес, «еротичній», грі він найбільше цінує саме віртуозне володіння нею. Справді, судить по щоденнику Иоханнеса г-н А, найчастіше кінцевою метою наполегливих домагань його приятеля виявлялися… лише уклін або посмішка. Однак не такий випадок з головною героїнею щоденника Корделией (її сьогодення ім’я Йоханнесом змінене), що г-н А добре знає: вона сама передала йому листа, послані їй Йоханнесом, а також ще трохи адресованих Йоханнесу, але не роздрукованих їм і відправлених назад своїх листів - лемент її люблячої й відкинутої душі

Щоденник відкривається записами Иоханнеса, зробленими на початку квітня. Один раз його увагу залучила граціозно, що зстрибнула з підніжки карети дівчина. Через кілька днів він зустрічає її лакея, що прогулюється по вулиці в супроводі. Лакей ніяково падає й вимазується в бруді, а Йоханнес галантно проводжає дівчину до карети. Через кілька днів він ще раз зустрічає її на вулиці - цього разу під руку з жінкою похилого віку: краса дівчини вражає його, але всього через кілька хвилин Йоханнес ніяк не може згадати її обличчя, і це мучить його, йому чомусь хочеться пам’ятати його обов’язково,

Йоханнес серйозно зацікавлений. Він шукає незнайомку на вулицях і в театрах, на вернісажах, робить довгі прогулянки по Копенгагену. І от один раз він зустрічає її ввечері відразу після заходу сонця в однієї із застав. Дівчина коштує й дивиться на хлопчика, що ловить в озерці рибу на вудку. Хлопчик її увагою незадоволена. Дівчина сміється й іде. Йоханнес поспішно треба за нею й, щоб її розглянути, забігає вперед і заходить в один з будинків, щоб виглянути на дівчину з вікна, - і саме отут він неї втрачає

Але через кілька днів він зустрічає її знову. Йоханнес бачить незнайомку на вулиці в компанії інших дівчин: вони називають її Корделией. Йоханнес треба за ними й довідається: Корделия буває в будинку в г-жи Янсен, її батьки (батько-капітан і мати) давно вмерли, Корделия живе в тітки, жінки доброчесної й строгої. Йоханнес вхожий у будинок г-жи Янсен, і там його представляють Корделии, але він не робить на дівчину враження, що йому й на руку. Відтепер він має намір бачитися з нею лише як би невзначай, розраховуючи, наприклад, час таким чином, щоб зустрічати її, входячи в будинок у той момент, коли вона з нього виходить. Його план хитромудрий. Потрібно знайти Корделии нареченого - пристойного й симпатичного парубка, не занадто, втім, далекого, - словом, що не має в порівнянні з ним, Йоханнесом, ніяких шансів

И така людина швидко перебуває. У Корделию першою й трепетною любов’ю закоханий син комерсанта Бакстера Эдвард. Познайомитися з Эдвардом і завоювати його дружбу для Иоханнеса - суща дрібниця. Він щиро радить парубку не бути занадто мрійливим і діяти рішучіше - досить зітхати! Незабаром вони обоє - постійні гості в будинку в тіточки Корделии, і Йоханнес, порадник і пособник Эдварда в серцевих справах, відволікає увагу тіточки від парочки, вона займає господарку будинку розмовами на сільськогосподарські теми. Неуважність Иоханнеса до Корделии - зухвало образливо: Йоханнес поводиться, як дідок; Корделия почуває: отут щось не так, вона заінтригована й пропускає мимо вух белькіт закоханого Эдварда, вслухуючись замість цього в отдающие «молочною поезією» і «сирной діалектикою» псевдосерьезние розмови Иоханнеса й тітки. Хоча час від часу Йоханнес вворачивает у своє мовлення слівце^-інше, від яких тітка німіє, розуміючи, що вони з інший світу - філософії й високої поезії (втім, призначені вони не для її слуху). Йоханнес поволі готовить Корделию до її майбутньої ролі коханої: він підбирає їй книги для читання, які, природно, приносить у будинок від свого імені Эдвард, снисходит до бесід з нею омузике.

Нарешті Йоханнес вирішує: Эдвард відіграв свою роль, він більше не потрібний. У виливі своїх почуттів юнак може втратити міру, зірватися, порозумітися Корделии в любові й тим самим ускладнити й зіпсувати задуману інтригу. Тому Йоханнес «грає на випередження» : він першим робить Корделии речення руки й серця, вона нічого не відповідає йому, передоручаючи рішення тітці, а та своя згода із задоволенням дає - у такий спосіб Йоханнес і Корделия заручені, вони - наречений і наречена. Але женитися Йоханнес не збирається, у нього інші далеко, що йдуть плани, він ні хвилини не сумнівається, що змусить Корделию розірвати заручини й одночасно завоює її любов. Хоча він і не женеться за володінням нею - головне для нього - «насолода в художественно-эстетическом змісті» . Боротьба за любов починається: Иоханнес відступає, обіцяючи Корделии легку над собою перемогу: він демонструє любов до неї у всіх її проявах - у занепокоєнні, пристрасті, тузі, надії, нетерпінні. Він упевнений, що, показавши Корделии силу любові, що їм володіє, він переконає її: любов - велика сила, і їй захочеться полюбити…

Иоханнес продовжує облогу: він пише палкі листи, наповнені романтичною пристрастю й відвертою любовною знемогою, але одночасно, щораз зустрічаючись із Корделией, він поводиться з нею з підкресленим самовладанням і іронічністю,

чиЛюбить він Корделию справді? Так! Щиро? Так. Із чесними намірами? Так, в эстетическом змісті. Він хоче розбудити в ній любов. Але любов опановує й самим Иоханнесом, і при цьому настільки, що на час він утримується від того, щоб доглядати, по своєму звичаї, за декількома дівчинами відразу, і змінює своєму принципу, що говорить, що «рибалці потрібно про всякий випадок закидати маленькі вудки й на стороні».

Нарешті Иоханнес переконується: Корделия розбуджена, і він подвоює палкість листів: все його життя в них представлена твори як їм про Корделии міф. На думку Йоханнеса, дівчина швидко засвоює уроки любові - тепер іноді вона сідає до нього на коліна, руки її м’яко обвивають його шию. «Її пристрасть можна назвати наївної… коли ж я почну відступати, вона буде вживати всі зусилля, щоб удержати мене, і для цього в неї буде тільки один засіб - любов». Відповідно Иоханнес починає проявляти холодність: тепер при зустрічах з Корделией він напускає на себе вид людини, одержимого ідеєю й мовця про неї увесь час, не зауважуючи нареченої. У листах він вселяє Корделии думка - заручини сковують, зв’язує його почуття, теперішня глибока любов може бути тільки таємницею… І Иоханнес домагається свого: Корделия повертає йому слово й розриває заручини. Її тіточку ця звістка трохи спантеличує, але вона занадто ліберальна, щоб неволити племінницю, а Йоханнесу прямо співчуває

Корделии дозволяється виїхати на кілька днів у село до знайомим. Иоханнес продовжує писати їй, він зміцнює (свою уявлювану або дійсну?) кохану в презирстві до думки світла й переконує її у величі сили любові, відтворюючи в одному з листів легенду:

Pages: 1 2