Майже всі герої Достоєвського - люди складні й суперечливі. Болісно гостро сприймаючи дійсність, Достоєвський персонажів своїх книг наділяє подібним сприйняттям життя. Родіон Розкольників - головний герой роману «Злочин і покарання» - людин саме такий. Це колишній студент, талановитий, розумний парубок. Родіон через бідність кидає навчання, тягне злидарське існування

Бідність, що дійшла до крайності, житло - темна будка… Ні, не хоче Родіон упокоритися з дійсністю. І виникає питання: чи може гуманна людина, що страждає за пригноблене людство, дозволити собі вбивство хоча б одного «нікчемного» істоти заради рятування від мучень, від убогості багатьох шляхетних, чесних людей?

А те, що Розкольників обостренно почуває чужий біль, не підлягає сумніву. Адже не тільки власна вбогість гнітить його, не тільки бідність матері й сестри. Його хвилюють і дівчинка на бульварі, і п’яниця Мармеладов, і вмираюча від сухоти Катерина Іванівна зі своїми грошима, і нарешті, Сонечка.

Кожна зустріч зі знедоленими цим миром ранить йому душу. І тоді народжується в його голові план убити «марну, бридку, злобливу вошу» - старуху-процентщицу. Не треба забувати, що Розкольників честолюбний, гордість його увесь час ущемляється вбогістю. Він хоче зрозуміти, « читварина я тремтяча, або право маю».

Родіон захотів стати «владарем миру цього». Адже Магомет і Наполеон убивали й були великими! Але він забув головне: ціль великої людини - служити людям

Основною гуманістичною темою роману, на мій погляд, є викриття антилюдської теорії Раскольникова, що розділив людей на ті, хто «право має», і тих, хто повинен терпіти. Він як би привласнив собі право стратити, порушувати людські й божеські закони. Достоєвський переконаний, що основа моральності - віра, християнська віра. Ища відповідь на питання, як же жити таким людям, як Розкольників, Достоєвський приходить до думки, що тільки віра, любов і краса душі допоможуть ім. Засуджуючи теорію Родіона, Достоєвський не міг не засудити його самого

У чому ж провина Родіона Раскольникова? А в тім, говорить всім своїм добутком автор, що він переступає ті моральні границі, які людина, якщо він бажає залишитися людиною, ні за яких умов не може переступати. І не випадково зараз, коли так багато насильства навколо, пригадуються слова Достоєвського, що ніякі блага миру не коштують сльози дитини. Раскольникова легко було б виправдати, якби він убив через бідність

Бідність штовхнула його на злочин, це визнає й сам Родіон. Але адже Достоєвський ясно показав прагнення Раскольникова встати над юрбою. Йому не важливі гроші, головне - довести собі самому, що ти, подібно Наполеонові й Магомету, здатний піднятися над юрбою, убивши. Головна помилка Родіона й провина його в тім, що він забув найважливіше: нікому не дане право позбавляти життя інших

Не можна свої проблеми вирішувати за рахунок інших, краще постраждати самому, чим змушувати страждати інших, - от великий моральний зміст роману. А в чому ж трагедія Родіона? Без сумніву, катастрофа честолюбних надій - особиста трагедія Раскольникова. Саме головне лихо його в тім, що він забув про свої людські думки, почуття, переживаннях

Адже Родіон не передбачив каяттів совісті, мучень людських. Родіон Розкольників - людин! Людина, не вынесший ваги морального навантаження. Розкольників забув, що той, хто переступив закон людський, пролив кров, зобов’язаний носити в душі страшну вагу, copyright