Я, як і багато моїх однолітків, дуже люблю подорожувати. Люблю нові місця, нові відчуття, нові враження й нові знайомства. Але, напевно, у кожної людини є місця, куди хочеться вертатися знову й знову. Для мене таким місцем став Крим. І не тільки тому, що Крим - це море, сонце, багатство фарб, звуків, квітів, посмішок і гарного настрою

Крим - це теперішній рай для туриста. Тільки на півдні півострова я можу назвати більше п’ятдесяти визначних пам’яток. Це царські палаци й великокнязівські маєтки, пам’ятники архітектури й природи, древній монастир і президентський заповідник, сучасні готелі й унікальні атракціони, шумні водоспади й лісові озера, гірські вершини й підводна екзотика, православні храми й органний зал, дикі тварини й шоу дельфінів… І завжди найдеться щось нове, чого я ще не знав, не бачив, не відвідав

У травні минулого року я провів кілька днів у таборі в Ялті. Наші вожаті намагалися різноманітити наш відпочинок і в один із днів улаштували екскурсію в печери Чатирдага - Мармурову й Эмиие-Баир-Хрсар. Мармурову печеру я вже відвідував раніше з родителями й з радістю очікував нової зустрічі з її чудовими залами, але от друга печера стала теперішнім сюрпризом…

Ще не ввійшовши у величезну печеру Эмине-Баир-Хосар, ми зупинилися від подиву. На гірському схилі, що поростив травою й корявим чагарником, копошилися засмаглі чоловіки із зав’язаними по-пиратски головами. Начебто деталі надзвичайної гри, якого-небудь палеонтологічного «Лего», вони розкладали перед собою сотні коричневих костей. Счищали бруд із хребців і ребер, мили в мисках черепа й щелепи… Жаль, звичайно, що витягала цей скарб з-під землі й обробляла не українська, а румунська експедиція… Я ледь зміг відірвати від землі кістка молодого мамонта, подібну до палиці Геракла. Нам повідомили, що в печері Баир зроблені дивні, унікальні для Криму знахідки плейстоценовой фауни - залишки гігантських хоботних і шерстистих носорогів, первісних биків, печерних левів і ведмедів. А міститься скарб унизу, у півсотні метрів під нашими ногами. Туди можна заглянути через круглий обгороджений колодязь. Цей природний провал, зморшкуваті стіни якого йдуть у темряву, значний при погляді зверху; але коли дивишся в його широку телескопічну трубу, коштуючи на підлозі Головного залу печери, враження набагато сильніше - теперішній тунель у синє кримське небо. Геологи виявили цей колодязь ще в 1927 році, але багато часу пройшли, перш ніж спелеологи ввійшли в печеру, і ввійшли зовсім іншим шляхом, пробивши новий, більше зручний вхід там, куди ніколи втікала з гори ріка. Печера Баир вибита й відшліфована водяним потоком. Ріка ж, очевидно, і приносила в підземелля трупи померлих або просто зазевавшихся тварин

Палеонтологи залишають частину добутих скарбів тут, в одному із самих оригінальних музеїв миру. Глибинний грот (на глибині 60 м) відданий під стелажі зі знахідками. Викопний звіринець надзвичайно багатий, особливо вражають уцілілі кості мамонтів (трьох дорослих і одного мамонтенка), шерстистого носорога, бізона, печерний лев і ін. Зовсім недавно були знайдені також залишки печерного ведмедя. Крім вимерлих тварин, чий відновлений вигляд можна знайти лише в спеціальних книгах, у Баире відкопані кості вовків, козуль і зайців, що цілком сучасно виглядали, але насправді дуже древніх. Палеонтологічний музей, улаштований у печері Баир, робить особливе враження тому, що попадаєш у нього не із жвавої вулиці сучасного міста, де побачене сприймається як щось нереальне. Тут усе просочено духом стародавності й таємничості. Враження підсилюється, звичайно, на тлі навколишньої краси - залів і галерей печер, покритих різнобарвними кальцитовими кристалами - «печерними квітами».

Як добре, що наш чудесний край дарує нам нові й нові знахідки й сюрпризи! Можливо, у спелеологів, що пробивають черговий хід, спереду ще метри й метри тугої породи, а можливо - тонка перемичка, що звалиться від наступного удару кирки. І хто знає, якими ще дивовижними знахідками поповниться в майбутньому цей незвичайний палеонтологічний музей в одному з найкрасивіших і таємничих куточків Криму