Твір (біографія) - Исаак Ньютон | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

Твір (біографія) - Исаак Ньютон

Із самого народження Ньютонові не повезло. Він виявився не тільки посмертною дитиною, хоча й поспішав - народився передчасно. Він був так малий, що його можна було б викупати у великому пивному кухлі. Було ясно: тільки що що з’явився чоловічок - не мешканець на білому світлі… У ранньому віці Ньютон ріс слабким, полохливим, цурався шумних дитячих ігор. З тугою оглядав слабкий хлопчик живописнейшие околиці Вулсторпа, і щораз його погляд упирався в шпиль дзвіниці церкви Північного Уитэма - церкви, недалеко від якої жила тепер його мати й у якій служив його вітчим. Вид цієї дзвіниці отруював йому радість житія на шматочку землі, призначеному лише для одного - насолоди життям

Його ніщо не радувало, із двох років він відчував себе повним сиротою, від якого відмовилася мати. Страждання обуревали його ніжну душу. Вони переходили в глуху злість, ненависть, навіть бажання й прямі погрози спалити будинок Барнаби Смита, його вітчима, разом з його мешканцями. А іноді він думав про те, що лише смерть може припинити його тугу й страждання. І жадав смерті Исаак був зданий на руки п’ятдесятилітній бабусі. Бабуся розповідала йому про навколишній світ - про зміїв, що присипляють жайворонків своєю отрутою й потім поглинаючих їх, про дощі, що приносять коників і жаб, про старі повір’я линкольнширской землі. Але - дивна справа! - у той час як у звичайних дітей саме з бабусями зв’язані самі солодкі спогади дитинства, Исаак ніколи не виявляв особливої ніжності до своєї прародительки. Навіть її смерть залишила його байдужим. Видимо, ніхто так і не зміг замінити йому батька й матір. Його особистість була зломлена, і багато дослідників творчості Ньютона приписують йому, і не без підстав, властивості крайнього невротика Маленький Исаак постійно почував себе самотнім, він не грав з однолітками не тільки тому, що не хотів, але й тому, що вони були не занадто добре до нього настроєні. З ним було нецікаво - він завжди вигравав у шашки й інші ігри, що вимагають кмітливості. Він їх дратував, придумуючи нові ігри або нові правила до старих ігор, що компенсують його тілесну неміч. А вони рано зрозуміли його розумову перевагу й не простили його. Молодому Ньютонові не призначено було подружитися ні з ким із цієї дітвори, ніколи не бігав він у веселій ватазі, не був учасником шумних дитячих ігор. Так почалася його самітність - від народження й до смерті….

Незважаючи на явні здатності Исаака, успіхами в навчанні він не блищав. У списку успішності він перебував на передостаннім місці, випереджаючи лише одного явного ідіота. Наступної нагору в списку встигаючих був Артур Сторер - син мисс Сторер, у якої жив Исаак. Ньютон страшно ненавидів Артура й один раз, зі слів самого Ньютона, побив його. Ця історія не представляла б ніякого істотного інтересу, якби не мала своє продовження - не задовольнившись фізичним тріумфом над Артуром Сторером, Ньютон вирішив обійти його й у списку успішності, благо він стояв прямо перед ним. Захопившись, він легко, просто легчайшим способом, зовсім без натуги обійшов не тільки Артура, але й всіх інших учнів класу Дивні шляхи долі й примхливі! Невстигаючий Ньютон змушений у силу причин, серйозність яких видна лише йому, дванадцятирічному, приділяти більше часу навчанню, раніше зневажуваної, і тим підготувати собі особливу - зовсім іншу долю. Тепер навчання - щиросердечна потреба, шкільні успіхи - істотні, а перше місце в списку учнів - вожделенно. Страсті доступно всі, і от Исаак кращий учень школи. Настав момент, коли й він сам, і багато хто інші раптом уразилися: - Як це могло відбутися? - Так швидко! - Може бути, це дарунок?! - Исаак і сам уразився тому, наскільки легко вдалося йому стати першим И в душу закрався захват: - Звідки це?! - Може, це - дарунок божий?

Сюжети малюнків юного Ньютона здатні донести до нас, нащадків, відгомони його внутрішнього миру, його симпатій і захоплень. Своєрідне «я» Ньютона, як уважають психологи, проявляється навіть у його латинських текстах. З його вправ збереглася безліч фраз, які свідчать про складному, що каламутиться свідомості хлопчика. Мир тривоги, руйнування, приреченості встає зі сторінок зошита для латинських вправ. З миру латинських вправ - з миру юного Ньютона? - вигнане все суєтне: його істини - це істини правовірного пуританина: «Чим краще гравець, тим гірше людина» , «Що ще означає танцювати, як не виставляти себе дурнем?» , «Ми найбільше хочемо того, що нам найбільше нашкодить» , «У нього навіть немає грошей купити мотузку, щоб повіситися». Іноді в його висловленнях звучать недовіра й підозрілість: «Я повинен бути впевнений, що він не заподіє мені зла» , «Ви обдурюєте мене» , «Ви ніколи не змусите мене повірити в цю казку». И - мотиви самітності: «Ніхто мене не розуміє» , «Що стане із мною?» , «Я хочу покінчити з усім цим» , «Я не здатний ні на що, крім сліз» , «Я не знаю, що мені робити». Фрэнк Мануэль, що вивудив всієї цієї сентенції з латинських вправ Ньютона, дивується тому, що тут зовсім відсутні позитивні почуття. Ніколи не з’являється, наприклад, слово «любов» . Майже немає виражень радості, бажання. Тут - мир заперечення й заборони, покарання й самітності

Це мир зарозумілих пуританських цінностей, що стали на той час частиною існування Ньютона: жорстокий самоконтроль, обґрунтованість, схильність до порядку, прагнення за допомогою своїх чеснот стати над усіма, вище всіх. Аналіз величезного числа навчальної літератури відкриває перед нами ту ж атмосферу неусвідомленого страху, занепокоєння, непевності, опис усіляких людських неприємностей, всі нещастя, що може з неодмінною участю диявола відбутися в цьому прихожому житті. Порушення строгих правил пуританського мислення й дії неминуче приводило до хворобливих наслідків, і Ньютон з юності сприйняв цей нескладний, але прониклива теза, що заволоділа їм на все життя. Можливо, звичайно, що у випадку Ньютона ця теза впала на особливий благодатний ґрунт - через його слабість і споконвічне позбавлення долею. Все життя Ньютон не розставалося ні з Біблією, ні зі зборами грецьких міфів і тим сполучав несумісне, змішуючи їх у своєму розумі й уяві. Поки ж він залишався ще хлопчиком, ранимим і що самозатверджується, напружено шукаюче своє місце ще не в історії й суспільстві, а питающимся всього лише здобути розуміння однолітків… 5. У той час як юному Исааку вже здійснилося 17 років, мати Ганна вирішила зробити його справжнім хазяїном свого надбання, а для цього від Исаака було потрібно кинути Королівську школу

Втім, він не висловив ні найменшого жалю при розставанні із цим поважним закладом і із Грэнтэмом. У базарні дні мати посилала його з вірним слугою для продажу продукції маєтку й покупки необхідних міських товарів. Вона потай сподівалася, що його захопить цікаву справу торгівлі й розрахунків, витяг вигоди. Исаак же звичайно просив слугу, щоб той залишив його де-небудь, звичайно в підніжжя Спиттлгэйского пагорба в тіні чужого забору, де він міг би без перешкод позаниматься своїми іграшками або почитати книгу Ньютон люто пручається долі, що підштовхує його до хазяйського ремесла. Його не приваблює ні влада, ні багатство, ні романтика. Тепер він тужить про настільки що легко давалася йому шкільній науці, ясно починає відчувати своє призначення 6…. Ще вчора - боязкий сільський хлопчик з почуттями, заповненими тихими голосами сільського життя, ще вчора нерішучий і підозрілий юнак, що проводив дні в самоті наповненої старими книгами мансарди, виявляється раптом у центрі напруженого життя великого університетського міста. Пісна пуританська нудьга й тривожне неробство, що панували в Кембриджі, змінилися таємним, але загальним розгулом, у який активно ввімкнулися богатие «вестминстерци».

Вище всього стали цінуватися вміння пити, курити й звертатися з дамами. Кого цікавили в цій обстановці золоті руки й гострий розум Ньютона, його надзвичайні здатності?! Кому потрібні були його сонячний і водяний годинник, його вміння визначати по тіні пора року й день тижня? Кому потрібно було будити в ньому прагнення до спілкування, побачити в ньому дотепної й говіркої людини? Комусь було відкрити в ньому ці таланти. Він назавжди залишився замкнутим, похмурі, неуважні й мовчазним Перші три роки перебування Ньютона в Кембриджі ніяк не відзначені. Він не відрізнявся в заняттях, не одержував стипендії. Тепер йому потрібно було потрапити в число «сколеров» , тобто студентів старших курсів. Для Ньютона страшнее всього було те, що вибори в число «сколеров» проводилися раз у чотири роки. За все університетське життя Ньютона він зміг використати один єдиний шанс вибори 1664 року

Pages: 1 2

Збережи - » Твір (біографія) - Исаак Ньютон . З'явився готовий твір.

Твір (біографія) - Исаак Ньютон





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.