Багато мислителів цієї епохи, відроджуючи античні традиції пифагореизма, мріяли про таке вирахування, але тільки Галилей поставив його на науковий ґрунт. Учений показав величезне значення кількісного аналізу, 6 точного визначення кількісних відносин при вивченні явищ природи. Тим самим він знайшов наукову точку дотику дослідно-індуктивного й абстрактно-дедуктивного способів дослідження природи, що дає можливість зв’язати абстрактне наукове мислення з конкретним сприйняттям явищ і процесів природи. Однак розроблена Галилеем наукова методологія, але сила в основному односторонньо аналітичний характер. Це особливість його методології гармоніювала з розквітом, що почався в цю епоху, мануфактурного виробництва, з визначальним для нього розчленовуванням виробничого процесу вбрання операцій. Виникнення цієї методології було зв’язано зі специфікою самого наукового пізнання, що починається із з’ясування найбільш простої форми руху матерії - з переміщення тіл у просторі, досліджуваного механікою. Відзначена особливість розроблена Галилеем методології визначила й відмітні риси його філософських поглядів, які в цілому можна охарактеризувати як риси механістичного матеріалізму. Матерію Галилей представляв як цілком реальну, тілесну субстанцію, що має корпускулярну структуру

Мислитель відроджував тут погляду античних атомистов. Але у відмінності від них Галилей тісно погоджував атомістичне тлумачення природи з математикою й механікою, Книгу природи, говорив Галилей, неможливо зрозуміти, якщо не опанувати її математичною мовою, знаки якого суть трикутники, кола й інші математичні фігури. Оскільки механістичне розуміння природи не може пояснити її нескінченне якісне різноманіття, Галилей, у відомій мері опираючись на Демокрита, першим з філософів нового часу розвиває положення про суб’єктивність кольорів, заходу, звуку й т.д. У добутку "Пробірник" (1623) мислитель указує, що часткам матерії властиві певна форма, величина, вони займають певне місце в просторі, рухаються або спочивають, але не володіють ні кольорами, ні смаком, ні заходом, які, таким чином, не істотні для матерії. Всі почуттєві якості виникають лише в сприймаючому суб’єкті. Погляд Галилея на матерію як на состоящую у своїй основі з бескачественних часток речовини принципово відрізняється від поглядів натурфілософів, що приписувала матерії, природі не тільки об’єктивні якості, але й натхненність. У механістичному погляді Галилея на мир природа умерщвляется, і матерія перестає, виражаючись словами Маркса, посміхатися людині своїм поетично-почуттєвим блиском. Механістичний характер поглядів Галилея, а також ідеологічна незрілість класу буржуазії, світогляд якого він виражав, не дозволили йому повністю звільнитися від теологічного подання про бога. Він не зміг це зробити в силу метафизичности його поглядів на мир, згідно яким у природі, що складається у своїй основі з тих самих елементів, ніщо не знищується й нічого нового не народжується. Антиісторизм властивий і Галилееву розумінню людського пізнання. Так, Галилей висловлював думку про внеопитном походження загальних і необхідних математичних істин. Це метафізична точка зору відкривала можливість апеляції до бога як останньому джерелу найбільш достовірних істин. Ще ясніше ця ідеалістична тенденція проявляється в Галилея в його розумінні походження Сонячної системи

Хоча він слідом за Бруно виходив з нескінченності Вселеної, однак це переконання сполучалося в нього з поданням про незмінність кругових орбіт планет і швидкостей їхнього руху. Прагнучи пояснити пристрій Вселеної, Галилей затверджував, що бог, що колись створив мир, помістив Сонце в центр миру, а планетам повідомив рух по напрямки до Сонця, змінивши в певній крапці їхній прямий шлях на круговий. На цьому діяльність бога закінчується. З тих пор природа має свої власні об’єктивні закономірності, вивчення яких - справа тільки науки Таким чином, у новий час Галилей одним з перших сформулював деїстичний погляд на природу. Цього погляду дотримувалася потім більшість передових мислителів 17 - 18 вв. Науково-філософська діяльність Галилея кладе початок новому етапу розвитку філософської думки в Європі - механістичному й метафізичному матеріалізму 17 - 18 століть

Pages: 1 2