Народження роману-епопеї пов’язане з подіями російської історії, що мають світове значення. Перша російська революція 1905 року, світова війна 1914-1918 років. Жовтнева революція, громадянська війна, період мирного будівництва викликали прагнення художників слова створити добутку широкого епічного охоплення. Характерно, що в 20-е роки майже од почасово стали працювати: М. Горький - над епопеєю “Життя Клима Самгина”, А. Н. Толстой - над епопеєю “Ходіння по борошнах”, М. Шолохов звернувся до створення епопеї “Тихий Дон”. Творці епічних полотен опиралися на традиції російських класиків, на такі добутки про долі народних, як “Капітанська дочка”, “Тарас Бульба”, “Війна й мир”. У той же час автори були не тільки продовжувачами традицій класичної літератури, але й новаторами, тому що відтворювали такі перетворення в житті народу й Батьківщини, які не могли бачити великі художники минулого

Роман-Епопея “Тихий Дон” займає особливе місце в історії російської літератури. П’ятнадцять років життя й завзятої праці віддав Шолохов його створенню. М. Горький бачив у романі втілення величезного таланта російського народу

Події в “Тихому Доні” починаються в 1912 році, перед першою світовою війною, і закінчуються в 1922 році, коли відгриміла на Доні громадянська війна. Прекрасно знаючи життя й побут козаків Донського краю, будучи сам учасником суворої боротьби на Доні на початку 20-х років, Шолохов основну увагу приділив зображенню козацтва. У добутку тісно з’єднуються документ і художній вимисел. В “Тихому Доні” багато справжніх назв хуторів і станиць Донського краю

Центром подій, з яким зв’язане основна дія, є станиця Вешенська. Шолохов зображує дійсних учасників подій: це Іван Лагутин, голова козачого відділу Вцика, перший голова Донського Вцика Федір Подтелков, член ревкому єланський козак Михайло Кривошлыков. У той же час вигадані основні герої оповідання: родини Мелехових, Астаховых, Коршуновых, Кошових, Листницких.

Вигаданий і хутір. Татарський. “Тихий Дон” починається зображенням мирного довоєнного життя козацтва. Дні хутора Татарського проходять у напруженій праці

На перший план оповідання висувається родина Мелехових, типова середняцька родина з патріархальними підвалинами. Війна перервала трудове життя козацтва. Перша світова війна зображується Шолоховым як народне нещастя, і старий солдат, сповідаючи християнську мудрість, радить молодим козакам: “Помнете одне: хочеш живим бути, зі смертного бою живим выйтить - треба людську правду блюсть…

” Шолохов з більшою майстерністю описує жахи війни, що калічить людей і фізично, і морально. Козак Чубатий повчає Григорія Мелехова: “У бої вбити людини - свята справа… людини знищуй. Поганий він людина!

” Але Чубатий зі своєю звіриною філософією отпугивает людей. Смерть, страждання будять співчуття й поєднують солдатів: люди не можуть звикнути до війни. Шолохов пише в другій книзі, що звістка про скинення самодержавства не викликала серед козацтва радісного почуття, вони поставилися до неї з “стриманою тривогою й очікуванням”. Козаки утомилися від війни

Вони мріють про її закінчення. Скільки їх уже загинула: не одна вдова-козачка отголосила по мертвому. Козаки далеко не відразу розібралися в історичних подіях. Гіркі слова в романі випереджають опис трагічних подій на Доні, розповідь про розправу з експедицією Подтелкова, про Верхне-Донського повстанні

Повернувшись із фронтів світової війни, козаки ще не знали, яку трагедію братовбивчої війни їм доведеться пережити у швидкому майбутньому. Верхне-донське повстання з’являється в зображенні Шолохова як одне із центральних подій громадянської війни на Доні. Причин було багато.

Червоний терор, невиправдана жорстокість представників радянської влади на Доні в романі показані з великий зле жественной силою. Численні розстріли козаків, чинимые в станицях, - убивство Мирона Коршунова й діда Тришки, що персоніфікував християнський початок, проповідуючи, що всяка влада дається Богом, дії комісара Малкина, що віддавав накази розстрілювати бородатих козаків. Шолохов показав у романі й те, що Верхне-Донське повстання відбило народний протест проти руйнування підвалин селянського життя й вікових традицій козаків, традицій, що стали основою селянської моральності й моралі, що складалася століттями, і переданих у спадщину від покоління впоколение.

Письменник показав і приреченість повстання. Уже в ході подій народ зрозумів і відчув їхній братовбивчий характер. Один із проводирів повстання, Григорій Мелехов, заявляє: “А я гадаю, що заблудилися ми, коли на повстання пішли”. А. Серафімович писав про героїв “Тихого Дону”: “…

люди в нього не намальовані, не виписані, - це не на папері”. В образах-типах, створених Шолоховым, узагальнені глибокі й виразні риси російського народу. Зображуючи думки, почуття, учинки героїв, письменник не обривав, а оголював нитки, що ведуть до минулого. Серед персонажів роману притягальним, суперечливим, що відбиває вся складність шукань і оман козацтва, є Григорій Мелехов

Безперечно, що образ Григорія Мелехова - художнє відкриття Шолохова. Створюючи цей образ, письменник виступив новатором, що художньо відтворює те, що в житті було самим спірним, самим складним, самим хвилюючим. Григорій Мелехов в епопеї не ізольований характер. Він перебуває в самій тісній єдності й зв’язаний як зі своєю родиною, так і з козаками хутора Татарського й усього Дону, серед яких він виріс і разом з якими жив і боровся, постійно перебуваючи в пошуках правди й сенсу життя. Мелехов не відділений від свого часу

Він не просто спілкується з людьми й бере участь у подіях, але завжди міркує, оцінює, судить себе й інших. Ці особливості допомагають дійти висновку про те, що Мелехов зображений в епосі як син свого народу й свого часу. Мир Григорія - народний мир, він ніколи не відривав себе від свого народу, від природи. У вогні боїв, у пилу походів він мріє про працю на рідній землі, осемье.

Завершує Григорій своє ходіння по борошнах поверненням у рідний хутір Татарський. Кинувши свою зброю в Дон, він поспішає знову до того, що так любив і від чого так довго був відірваний. Фінал роману має філософське звучання. Шолохов залишив свого героя на порозі нових життєвих випробувань. Які чекають його шляху-дороги?

Як зложиться його життя? Письменник не дає відповіді на ці питання, а змушує читача задуматися над сложнейшей долею цього героя. До створення жіночих характерів Шолохов звертається вже на самому початку творчого шляху

Але якщо в розповідях характери жінок тільки намечаются, те в “Тихому Доні” Шолохов створює яскраві художні образи. Жінки займають центральне місце в епопеї; жінки різних віків, різних темпераментів, різних доль - мати Григорія Іллівна, Ксенія, Наталя, Дар’я, Дуняшка, Ганна Погудко й інші. Палкій, жагучій Ксенії, з її “порочною красою, протипоставлена скромна, стримана в почуттях трудівниця Наталя. Трагична доля й Ксенії, і Наталі

Багато було тяжкого в їхньому житті, але вони знали й справжнє людське щастя. Письменник показує їхню працьовитість, їхню величезну роль у житті родини. Велике значення мають мовні характеристики, портретні (У Ксенії “нагострена шия”, “пухнаті завитки волосся”, “манливі губи”. У Наталі “гладке біле чоло”, “більші руки, роздавлені роботою”, у Дар’ї “насурмлені дуги брів”, “кучерява хода”.

Дія роману “Тихий Дон” утягує широке коло людей, представників самих різних соціальних прошарків. Воно починається із зображення життя в козачому хуторі Татарському, захоплює поміщицьку садибу Листницких, переноситься на місця світової війни, що розгорнулася, - у Польщу, Румунію, Східну Пруссію, у Петроград, Новочеркаськ, Новоросійськ, у станиці Дону. Шолохов - неперевершений майстер художнього слова, уміло використовує ту мову, якою говорить козацтво. Перед читачем зримо встають і головні герої, і епізодичні персонажі

Пейзажні замальовки свідчать про жагучу закоханість художника в природу Донського краю. Пейзаж олюднений, він виконує всілякі ідейно-художні функції; допомагає розкрити почуття, настрою героїв, передати їхнє відношення до подій, що відбуваються. Уміло використані добутки народної творчості: прислів’я, приказки, побаски, пісні

Вони передають настрій, почуття, переживання народу, відбивають эстетический мир героїв. Добутку народної творчості, особливо пісні, розкривають філософську глибину епопеї. Епіграфами до першої й третьої книг роману служать стародавні козачі пісні. Великий духовний зміст укладений у поетичному образі Дону, що виступає символом життя народу

Сама назва “Тихий Дон” повно символіки: воно контрастує із зображуваними подіями. Особливий зміст в образі степу, що виступає символом Батьківщини: “Рідний степ над низьким донським небом!., курган у мудрому мовчанні, що бережуть зариту козачу славу… Низько кланяюся й синівський-синівську-синівське-синівська-по^-синівські целую твою червону землю…

Pages: 1 2

Збережи - » «Тихий Дон» - роман-епопея . З'явився готовий твір.