«Темне царство» у драмі А. Н. Островського «Гроза»: Дикої й Кабаниха | Довідник школяра – кращі шкільні уроки по всім предметам

«Темне царство» у драмі А. Н. Островського «Гроза»: Дикої й Кабаниха

«Темне царство» у драмі А. Н.Островського «Гроза»: Дикої й Кабаниха Островського по праву вважають одним із самих яскравих виразників національної своєрідності, а його драми називають п’єсами життя. Можна сказати, що Островський родоначальник російського театру, майстер реалістичної прози. Він написав більше сімдесятьох п’єс. Серед його п’єс практично немає слабких, що не запам’ятовуються речей. Але «Гроза» коштує особняком навіть серед кращих створінь художника. Написана в тисяча вісімсот п’ятдесят дев’ятому року драма відбивала до цього часу процеси, що починаються в Росії,

«Гроза» - це відбиття життя російської провінції, де ще сильні патріархальні умови. Важливо помітити, що Островський написав свій добуток після подорожі по Волзі. Вигадане місто Калинов увібрав у собі риси російської глибинки

Експозиція п’єси протікає на широкому волзькому просторі. Але городяни не зауважують природи, їхньої душі не чутливі до краси. Важливо відзначити те, що п’єса будується на антитезі. Автор протиставляє красу природи обивателям міста

Вони піклуються як тільки про своє благо. Для цих людей таке поняття, як суспільна користь нічого не значить. Наприклад, Кулигин умовляє Дикого дати гроші на громовідвід, але натрапляє на презирливу відмову

Дикої - типовий представник цього суспільства. Він порожня людина, що ится сварки з першим зустрічним. Головна мета його життя принизити й розтоптати тих, хто нижче чином

Савел Прокофьевич багатий, але нажив свій стан шляхом обману. Він оббирає своїх робітників, не доплачуючи кожному по копієчці. Рідні Дикого живуть у постійному страху, намагаючись догодити йому. Влада в місті належить не тільки йому, але й Марфі Ігнатіївні Кабановой. Вона затята представниця «темного царства», таки багата жінка, удова. Після смерті чоловіка Кабаниха взяла владу в будинку у свої руки

И с тих пор ніхто не сміє їй суперечити не тільки в сім’ї, але й у всьому місті. Вона не дає волі ні Тихонові, своєму синові, ні своїй невістці. Марфа Ігнатіївна не боїться Дикого, заперечує йому й навіть має якусь владу над ним. «Ну, ти не дуже горло те розпускай! Знайди подешевше мене!

А я тобі дорога! Ступай своєю дорогою, куди йшов… воюєш-те ти все життя з бабами». У п’єсі вона охарактеризована не тільки своїми ре! чами, але й обговорюється іншими персонажами. Кулигин говорить так: «Ханжа, пан! Жебраків обділяє, а домашніх заїла зовсім».

Кабанова лицемірна, неосвічена, патріархальна російська купчиха. Доріг для неї лише син, вона істинно любить його, бажає допомогти йому в житті. Кабаниха ревнує Тихона до Катерине, постійно чіпляється до неї, не дає їй спокійно жити

Ні Савел Прокофьевич, ні Марфа Ігнатіївна не бажають визнавати нічого нового, а хочуть жити відповідно до домостроївських порядків. Такі Дикі й Кабанихи представляють основу російського купецтва. Здається, що в місті дотепер панує середньовіччя: городяни не знають про новини науки й техніки, підкоряють життя безглуздим марновірствам, які розносить мандрівниця Феклуша. Для калиновцев гроза - це божа кара

Вони релігійні, але їхня віра не має нічого загального зі світлим почуттям Катерины. Адже не зрячи Добролюбов назвав її «проміннячко світла &copy A L L S o c h. r u у темному царстві». Для жителів міста Калинова бог - жорстокий суддя, потрапити до якого вони бояться. Вдачі тут охарактеризував умілий і спостережливий Кулигин: «Жорстокі вдачі в нас, пан».

Сильні й богатые наживаються за рахунок слабких і залежних. А Дикої навіть не приховує свого презирства до «маленького» людям. Важче доводиться жінкам, які із заміжжям втрачають волі. Відношення в сім’ї диктуються «Домостроєм», які в дев’ятнадцятому столітті перетворилися в безглузді, забуті й нікому не потрібні обряди. Наприклад, Катерине не можна гуляти, оскільки вона замужня жінка

А поки чоловік у від’їзді навіть не можна підходити до вікну. Стругаючи мораль тим не! менш не заважає калиновцем грішити. сутність цих відносин виражена в репліках Варвари: «По мені роби що хочеш, аби тільки все шито так крите було». Незважаючи на заборону матері, Варвара гуляє Скудряшем.

Катерина збуджує суспільне обурення не тому, що вона змінила чоловікові, а тому що покаялася привселюдно. Согрешившая дружина може бути навіть убита чоловіком, цим Островський викриває соціальну нерівність і говорить про залежність жінки. Також згадується про те, що чоловіча невірність навіть не карається. Островський показує, що «темне царство» ще дуже сильно. А двобій з ним Катерины закінчується її загибеллю

Але соціальні процеси вже не можна зупинити, молодь вимагає права будувати своє життя за власним бажанням. Протест Катерины самий яскравий доказ, але Варвара теж збігає з будинку з Кудряшом. І навіть слабкий покірний Тихін над тілом дружини обвинувачує мати: «Це, ви маменька, неї вбили». У ньому народилося страшне розуміння, що в життя в «темному царстві» гірше смерті, кидаючись на труп дружини, він кричить: «Добре тобі, Катя!

А я-те навіщо залишився жити на світі, так мучиться.». Цим самим Островський показує, як валять закони Калинова. У п’єсі намічений гострий соціальний конфлікт. Адже часи «темного царства» давно минули, а драма чомусь не застаріла

Отже, проблеми п’єси не тільки соціальні, але й філософські. Право людини на власний вибір, бунт проти загальноприйнятої моралі - ці проблеми відносять до розряду вічних

Збережи - » «Темне царство» у драмі А. Н. Островського «Гроза»: Дикої й Кабаниха . З'явився готовий твір.

«Темне царство» у драмі А. Н. Островського «Гроза»: Дикої й Кабаниха





Шкільні предмети. Шкільна фізика. Уроки з англійської, французької, німецької мов.