Роман Л. Н. Толстого “Війна й мир” побудований на антитезі. У цьому добутку ми спостерігаємо співіснування протилежностей, їхню боротьбу і їхнє сполучення, називане життям. Боротьба й сполучення протилежностей беруть початок у назві роману й наповнюють його аж до останніх рядків епілогу. Товстої протиставляє війну й мир, необхідність і волю, смерть і життя. Але не існує абсолютного миру (без війни), абсолютної волі (без необхідності), так само немає життя без смерті (а смерть є лише відсутність життя). Таким чином, протилежності суть доповнення

Одна з основних сюжетних ліній роману війна 1805-1807 і 1812 років. Війна несе смерть, тому тема життя й смерті неминуче виникає в романі. Показуючи всі жахи війни, від першого бою Миколи Ростова й поранення Андрія Болконского в Аустерлицком бої до смерті князя Андрія й втечі французької армії, Толстой доводить безглуздість війни

Війна противне людському єству справа. Вона несе страждання й смерть. Перша смерть, з якої зустрічається читач,смерть графа Безвуха-Ва. Вона не наповнена трагізмом, оскільки вмираючий зовсім незнайомий читачеві й байдужний навколишнім його людям - родичам і “друзям”, що вже начали боротьбу за його спадщину. Тут смерть описана як справа повсякденне й неминуче

Опис війни починається описом стану молодого, недосвідченого у військовій справі Миколи Ростова. Він спостерігає смерть і боїться її. Замість романтики, що очікував зустріти Микола на поле бою, він зустрічає жах. Смерть великої кількості людей з’являється перед читачем як моторошне видовище. Тут смерть антонім життя

Картини війни викликають у читача страх смерті й відраза до неї. Але смерть страшна не як така, а лише тими стражданнями, які вона несе. Своїх героїв Толстої проводить через випробування смертю. Першим це випробування зустрічає Андрій Болконский. Він, мінуту назад сильних і сміливих, повний прекрасних надій і мріянь, лежить тепер на землі без сил, без надії вижити. Він дивиться в небо й почуває тлінність слави, тлінність свого тіла, тлінність буття

У цю мінуту він близький до смерті, і він щасливий. Чому ж він щасливий? Він щасливий свідомістю чогось нове, високе й прекрасного (як небо над ним). Що all so ch. ru 2001 2005 усвідомив князь Андрій під небом Аустерлица? Читач не може до кінця зрозуміти цього, не випробувавши цього сам. Для усвідомлення цього людині необхідне випробування смертю

Смерть невідома живучої. Завіса великої таємниці відкривається лише вартим у страшної риси. Опис щиросердечних переживань князя Андрія відразу після поранення наштовхує читача на думку про те, що смерть не страшна. Ця думка далека більшості людей, і рідкий читач прийме неї. Випробування смертю проходить і Пьер Безвухе. Це дуель із Федором Долоховым.

У цей час Пьер перебуває на початковій стадії свого духовного розвитку. Його думки перед дуеллю й під час її неясні й неясні. Його стан близько до нервового зриву. Він машинально спускає курок

Раптом, побачивши крові свого супротивника, Пьера простромлює думка: “Я вбив людину?” У Пьера починається криза: він майже не їсть, не миється, він цілими днями думає. Його думки сумбурні, часом вони страшні, він не знає, що таке життя й смерть, навіщо він живе й що таке він сам. Ці нерозв’язні питання мучать його. Кинувши дружину, він їде в Петербург. У дорозі Пьер знайомиться з Йосипом Олексійовичем Баздеевым важливою особою в масонському суспільстві

У цю мінуту Пьер готовий був сприйняти будь-які пригожі ідеї й переконання. Такими ідеями волею долі виявилися ідеї масонів. Пьер стає масоном і починає свій шлях самовдосконалення. Він сприймає й розуміє всією душею основні заповіді масонства: щедрість, скромність, благочестя. Але є одна заповідь, зрозуміти яку Пьер не в силах, любов ксмерти.

Пьер Безухов людин, що любить життя. Його основні якості життєлюбство й природність. Як же він може любити смерть відсутність життя?

Але протягом усього роману автор переконує читача в необхідності любові до смерті й до життя. Головна риса позитивних героїв життєлюбство (у цьому плані ідеальна Наташа Ростова). Як же Толстой сполучить любов до життя з любов’ю до смерті? Відповідь на це питання може бути тільки один: Л. Н. Толстой уважає життя й смерть не взаємовиключними протилежностями, а взаємодоповнюючими елементами, що утворять мир. Життя й Смерть частини одного цілого (думка про двуединстве мир). Це фундаментальне твердження лежить в основі життєвої концепції Товстого

Роман “Війна й мир” містить безліч підтверджень цієї концепції. Вітчизняна війна 1812-1813 років проводить головних героїв: князя Андрія й Пьера через випробування смертю вдруге. Після поранення на Бородінському полі князь Андрій знову потрапив в обійми смерті

Він у другий раз усвідомлює щось глобальне. Це усвідомлення робить його повністю байдужним до життя. Він не хоче жити й з радістю чекає смерті. Він знає, що смерть дасть йому те, що в багато крат важливіше всього життя. Герой випробовує всеосяжну любов

Любов не людську, любов божественну. Живій людині неможливо зрозуміти це. Саме таке відношення до смерті намагається донести Толстой до читача. Людина не може жити з думками вмираючого

Ідеальний (для Толстого) напрям думок ми розуміємо з випробування Пьера французьким полоном. Пьер, потрапивши в полон, перебував у стані кризи, викликаного його перебуванням на Бородінському бої й думками про вбивство Наполеона. Він спостерігає страту людей і чекає своєї черги прийняти смерть. Він боїться переступити фатальну рису, але вже упокорився з неминучістю страти. Залишившись жити, Пьер продовжує жити думками мерця

Із кризи його виводить Платон Каратаев ідеальний (по думці автора) персонаж. Платон Каратаев не здатний до рефлексії, він, не мислячи й не думаючи, живе в гармонії із природою. Каратаев простий і мудрий у своїй простоті. Його відношення до смерті також просто й щиро: смерть неминуче завершення життя. Платон любить смерть, як і життя, як і все навколо.

Каратаев-Ское відношення до життя переймає й Пьер, а після мучень відступу й смерті Платона Каратаева Пьер приймає й любов до смерті (саме тому трагічна смерть Пети Ростова не була для Пьера таким вуж страшним ударом, як для більшості навколишніх). Після повернення з полону Пьер духовно очистився. Він досяг ідеалу Толстого: любові до людей, любові до життя, любові до смерті, простоти й природності. Поставлений у романі “Війна й мир” питання про життя й смерть Толстої дозволяє об’єднанням двох протилежностей у єдине ціле йир. Мир існує лише як сполучення життя й смерті

Треба любити цей мир, а виходить, треба любити й життя, і смерть