Народні ліричні пісні - одне із самих коштовних духовних придбань нашого народу. Ці пісні створювалися в процесі трудової діяльності, у них виявилися людські надії й мрії, знайшли своє відбиття звичаї й вірування, прагнення до кращого майбутнього. Але головне, що цінуємо ми в народних ліричних піснях, це те, що в них відбитий характер народу, його доброта, щирість, щедрість, щиросердність

Традиційні протяжливі ліричні пісні - це селянські пісні. Н. Г. Чернишевський справедливо відзначав, що в селян «у понятті «життя» завжди полягає поняття про роботу: жити без роботи не можна, та й нудно було б». Тому в народних піснях часто поетизується селянська праця й знаряддя цієї праці. Наприклад, жнива серпом - одна з найважчих польових робіт, що виконували жінки, але з якою любов’ю говорить про цю роботу в пісні молода жниця:

Уж я сніп - те нажала,

Червоною стрічкою первязала;

Інший сніп нажала,

Голубой первязала.

В іншій пісні говориться, що «дівчина траву жала» «срібним серпочком», а в цього серпочка була «золота ручка».

Дуже часто праця становить як би тло, на якому виникають інші теми. Наприклад, Тема твору праці й сімейного життя в багатьох піснях зливаються, переходять одна в іншу. По народним

Поняттям, сім’я повинна будується на основі взаємоповага, дружби, любові, дбайливого відношення друг до друга. Саме тому велика кількість ліричних пісень присвячено темі любові. У любовних піснях також виражаються подання народу про прекрасному, гарному, і в основі цієї краси лежать праця й здоров’я. Так, в одній з пісень рисується портрет «сільської красуні», що повинна бути «истонка - висока», «избела - біла», «без рум’янець рум’яний», «без плаття товста», «без черевиків висока». В іншій пісні дівчина пишається тим, що її милий перевершує інших «ростом, ростом, красотою, молодецкою ходою».

В основі мови ліричних пісень лежить живаючи розмовне мовлення народу, часто вживаються емоційно - виразні епітети: «рідний панотець», «рідна матінка», «дорогі подруженьки», «соколик ясний». За допомогою таких епітетів виражаються самі різні глибокі почуття й настрої. Наприклад, дівчина зі словами ніжності звертається до від’їжджаючого милого:

Ах ти, душечка, удаленький молодчик,

Ти куди від мене, червоної дівиці, від’їжджаєш,

На кого ти мене, красну дівицю, залишаєш?

А молодець нагороджує улюблену ласкавими епітетами: «серце - лапушка, сударушка моя».

Але любов дівчини - селянки не завжди була безхмарно щасливою. Іноді батьки видавали заміж дочка без її згоди. І такі настрої суму й сумуй також відбилися в піснях. Наприклад, великим сумом пронизана пісня, у якій розповідається про те, як дівчина посилає «залітного птаха» до «дружка милому», щоб вона розповіла про її «велике нещастя»:

Віддають мене младую

На чужу далеку сторонку,

На чужу сторонку,

Не за милого дружка

Пісня говорить про страх, з яким дівчина думала про заміжжя, про життя в чужій сім’ї. Молода жінка скаржиться на своє положення, грубе звертання з нею свекра й свекрухи, тужить за рідним будинком і рідним селом. В інших піснях згадується про нелегку фізичну роботу в полі й городі, але в жодній пісні немає скарг на вагу жіночої праці. Якщо герой пісні чоловік, то в такій пісні можуть бути спогаду про милу або ремство на «гірку частку молодецьку», якщо його женили на дівчині, що він не любив. Іноді вихід із цієї туги виражався в піснях «розпачливих веселощів».

Ліричні пісні - це високе поетичне мистецтво, неперевершене у своїй правдивості, простоті, безпосередності й глибині почуттів, що ніколи не перестане цікавити й хвилювати нас