А. П. Чехов належить до числа тих російських письменників, яких завжди цікавили проблеми історичного розвитку суспільства, проблема героя часу. А тому у своїх добутках він досліджує проблему дворянства, причому письменника цікавить не тільки суспільна роль дворян у нових історичних умовах, але й стан їхнього внутрішнього миру. Тема загибелі дворянського гнізда стає однієї з основних тем п’єси “Вишневий сад”, написаної в 1903 році. В образах Раневской і Гаева представлена в п’єсі Росія минулого, що відживає. Раневская ніколи була багатою дворянкою, що мала дачу навіть на півдні Франції в Ментоне, власницею маєтку, “прекрасніше якого немає нічого на світі”. Але своїм нерозумінням життя, своєю непристосованістю до неї, своєю безвільністю й легкодумством господарка довела маєток до повного руйнування, до того, що має бути продаж маєтку сторгов.

А який її брат, Леонід Андрійович Гаїв? Він набагато дрібніше своєї сестри. Він здатний сказати прості, щирі слова із соромом, зрозумівши власну вульгарність і дурість

Але недоліки Гаева в зображенні Чехова доходять до карикатурних розмірів. Згадуючи про минуле, Раневская цілує своя улюблена шафа. Гаїв же вимовляє перед ним мова

Гаїв - жалюгідний аристократ, проевший свій стан на льодяниках. Він представляє заключний етап еволюції таких героїв Чехова, як Іванов, Іван Іванович Чимша-Гімалайський і їм подібних героїв “свого часу”, що не зуміли втілити свої ідеали. На протяг всієї п’єси Раневская й Гаїв переживають щиросердечне потрясіння, вони “нічого не бачать навколо себе, нічого не розуміють”. Обом героям вишневий сад доріг, доріг як спогад про дитинство, молодість, благополуччя, легкого й витонченого життя. Вони плачуть про втрату саду, але саме вони й загубили його, віддали під сокиру

При цьому вони залишилися вірні красі вишневого саду, і тому вони так незначні й смішні. Лопахин, заповзятливий купець-промисловець, пропонує власникам маєтку спосіб порятунку садиби. Він говорить, що потрібно лише розбити вишневий сад під дачі. Але хоча copyright