Моральність і науково-технічний прогрес - речі, багато в чому несумісні, хоча обидві вони становлять основу людської цивілізації. Моральність - це свого роду неписаний звід морально-етичних законів, що переходить із однієї епохи в іншу й постійно міняє й накопичує норми, принципи, ідеали. Науково-технічний прогрес - це рух людства вперед, цей розвиток цивілізації, це пізнання навколишнього світу, це сенс життя. В XIX-XX століттях науково-технічний прогрес придбав найбільший розмах і прискорення, але одночасно із цим люди стали зауважувати його негативний вплив не тільки на природу, але й на внутрішній мир людини

Людина відгородила себе від природи, спорудивши науково-технічну оболонку, створивши ноосферу — сферу розуму, побудувавши для себе «другу» природу, і усе більше попадав у залежність від створених їм же машин. У цей час з’являються нові ідеології й навчання, які або розбирають на винтики людську душу, цей сложнейший мир (фрейдизм), або пропонують «ідеальну» форму пристрою праці й політичного пристрою суспільства (тейлоризм, «казармений» комунізм, фашизм). Деякі письменники у своїх антиутопіях (Замятін «Ми», Хаксли «Прекрасний новий мир», Брэдбери «451° по Фаренгейтові») попереджають людей про пагубний вплив науково-технічного прогресу, про його гірші сторони, про те, що науково-технічний прогрес знищить моральність і людські почуття, тому що вони не піддаються науковому аналізу, про нівелювання людської особистості, про придушення волі, про зникнення мистецтва й уяви, про воцаріння касти технократів, про підпорядкування всіх і усьому світу логіки й математики

В одному випадку єдина позитивна риса науково-технічного прогресу - це розвиток науки й техніки. Отже, з одного боку, науково-технічний прогрес може повністю задавити моральність і волю, перетворивши людини в машину, але, з іншого боку, якщо його зупинити й «сильніше загнуздати науку, затримати раціоналізацію, затиснути техніку, задушити винахідництво, нарешті, знищити всі машини», як того хотів персонаж Бєляєва - філософ Шнирер, відновити влада релігії, звести десять заповідей у ранг загальної конституції, установити всюди патріархальний побут, життя в співтоваристві с природою, коротше кажучи, зробити на Землі самий теперішній рай, то із цього теж не вийде нічого гарного. Навіть якщо припустити, що все людство, об’єднавшись, улаштує такий порядок (що малоймовірно в таких більших масштабах), у цьому солодкому, спокійному, єлейному житті не буде ніякого прогресу, буде відбуватися та ж моральна деградація й культурний застій, буде загублений сенс життя, завдяки релігії буде та ж «зрівнялівка», тільки &copy A L L S o c h. r u замість номерів люди одержать одне клеймо на всіх - «раб божий», влада буде перебувати в руках священиків

Отже, ні домінування науки й техніки, ні домінування моральності й релігії не принесе людству й кожній людині окремо багато користі. Рішення проблеми науково-технічного прогресу й моральності складається в гармонічному сполученні й розвитку й того, і іншого. Але щоб побудувати ідеальне суспільство з високою моральною культурою й з високим розвитком науки й техніки, описане в романах Єфремова, людство повинне пройти повний помилок і невдач шлях «по лезу бритви».