Золотницький розповідає, що будує цукровий завод, і пропонує Пузиреві стати компаньйоном. Той відмовляється, мовляв, це не його справа. Золотницький умовляє поїхати з ним до міста, ознайомитися зі справою. Пузир погоджується, бо йому треба в місті одержати орден.

Пузир з великим небажанням пригощає гостя.

У розмові про селян Терентій Гаврилович показує своє байдуже ставлення до них. («Це не моє діло!.. Чудні люди! Голодних годуй, хворих лічи, школи заводь, пам’ятники якісь став!»).

Золотницький, довідавшись від Пузиря про листа, у якому хазяїна просять пожертвувати на пам’ятник Котляревському, радить йому це зробити задля розвитку культури. На що Пузир, як «дикий, неосвічений мужик відповідає: "А Котляревський мені без надо-бності"».

Золотницький розгнівався, не захотів навіть іти обідати:

Обідать у такого хазяїна важко, тут і кусок в горло не полізе. До земських діл тобі нема діла, луччих людей свого краю ти не знаєш, знать не хочеш і не ціниш - я соромлюсь сидіть поруч з тобою за столом!

ДІЯ ДРУГА

Яви І - IV

Бунт робітників з приводу поганого ставлення, харчування, низької оплати праці: Ми не собаки і собак краще годують! Може, хазяїн і не знає! Виходять Марія Іванівна і Соня, питаючи, що тут трапилося. Феноген відповідає, що бунт, і посилає Харитона за Ліхтаренком.

З гурту виступає Петро і каже, що бунту ніякого немає, просто робітники просять, щоб подивилися хазяї, яким їх хлібом годують, який борщ дають.

Соня вкрай збентежена цим фактом і говорить, що розпитає і не дозволить, щоб так людей у них годували.

Робітники дякують панночці.

Соня говорить з Феногеном, але той відправляє її до батька, мовляв, не може відмінити наказу хазяїна.

Ява V Приїжджає Пузир. У нього підстрижена борода, щоб було видно орден. Усі його цілують і поздоровляють.

Відбувається розмова між Сонею і Пузирем з приводу проблеми з робітниками.

Пузир заспокоює її і обіцяє покращити харчування робітників.

Ява X

До Соні завітав Іван Миколайович Калинович, учитель гімназії, її гарячий прихильник. Соня радо ділиться з ним своїм відкриттям вона знайшла свою стежку в житті, свою справу:

- Знаєте, Іване Миколайовичу, я задихалась перед цим великим хазяйським колесом; воно так страшно гуде і так прудко крутиться, що мимо мене пролітали, мов у сні, самі тяжкі враження, і я навіть не могла розібратись ні в чім, а тільки серцем чула, що тут навкруги мене робиться неправда, зло; а поправить, зупинить зло - несила, бо нічого добре не розумію! Тепер попала на стежку, І от перше всього взяла собі задачу: слідкувать, щоб добре робочих харчували, а там, далі, я увійду і в саму суть.

Калинович. І суть задавить вас! Вона далеко страшніша, ніж те невідоме колесо, що так лякає вас! Скажу вам, що тепер єсть інтелігентні, чесні хазяїни, сильні духом, котрі борються з старою закваскою в хазяйстві, бажаючи постановити правдиві відносини між хазяїном І робітником, але не знаю, чи їм це удасться! Таких борців ще мало, правда, тілько не вам ряди їх поповнять!.. Будущина в руках нового покоління, і чим більше вийде зі школи людей з чесним і правдивим поглядом на свої обов’язки перед спільною громадою, тим скоріше виросте серед людей найбільша сума справедливості!..

Далі вони говорять про одруження.

Ява XIV

Прибігає Харитон і повідомляє про нещастя: Зозуля, одержавши в конторі розрахунок, повісився. Калинович сумно говорить, що його роздавило хазяйське колесо.

ДІЯ ТРЕТЯ

Ява ї

Феноген, один, читає листа від Маюфеса, який повідомляє про те, що знайшов йому добрий шмат землі 500 десятин біля вокзалу для купівлі. Разом з тим пише про новину, що Петра Тимофійовича посадили у в’язницю. Феноген вагається, казати про це хазяїну чи ні. І вирішує промовчати.

Ява II

Входить Марія Іванівна й питає, чи вже вдягнувся іменинник. Феноген каже, що ледве умовив його одягти «крохмальну сорочку і новий сюртук. Зараз хазяїн сидить і «якусь комерцію на "щотах викладають».

Марія Іванівна говорить, що справила в подарунок чоловікові красивий і дорогий халат, але боїться, що він сердитиметься за розтрату. Тому просить Феногена допомогти їй умовити Терентія Гавриловича купити в Павлини халат за 50 карбованців, решту вона сама тихенько доплатить. І дає Феногену «на чай».

ЯваУ

Пузир один і дуже стривожений звісткою про те, що МихаЙлова посадили у в’язницю. Боїться за себе, адже й він причетний до махінацій купця.

Ява X

Входять Соня і Калинович.

Соня здогадується, що батько не погоджується віддати її за вчителя. Пузир говорить, що В Неї вже є жених Чоботенко, дочка відмовляє, що ніколи за нього не піде. Тоді Пузир каже, що він не хоче «зятя з вітру, бідного приймака».

Калиновим ображається й говорить, що любить Соню, а не її багатство, І у прийми ніколи не піде, візьме наречену й без приданого, а своє добро Пузир хай хоч І старцям роздасть.

Пузир (Обурений). Я сорок літ недоїдав, недопивав, недосипав, кровію моєю окиліла кожна копійка тепер взять і віддать усе моє добро старцям!..Ні! Так не буде. Ви не з того тіста, до якого ми привикли

Соня. Тату, багатство душі не має і не буде себе почувать нещасним, у кого б в руках не опинилось а я маю живу душу, котрій натурально бажати буть щасливою з тим, кого любиш! А коли вам жаль вашого добра, хай воно буде при вас, мене ж віддайте отак, як я стою, за Івана Миколайовича, і ми будемо щасливі! Чого ж ще треба?

Пузир відповідає, що вона думає лише про своє щастя, а що буде з ним? Усім бажає добра, а батькові? І додає:

- Скоріше вогонь розіллється водою, ніж я дам своє благословення на такий шлюб,

Ява XVI Вбігає парубок і кричить, що трапилося нещастя хазяїн упав і не може піднятися. Треба бігти рятувати,

Соня пише Записку Івану Миколайовичу в місто, щоб прислав лікаря. Несуть Пузиря, який важко стогне. Марія Іванівна з тривогою питає Феногена, що все ж таки трапилось.

Феноген. Вони поїхали полюбуватись на копи і отут, зараз за ровом, побачили біля кіп чиїхось гусей, що смикали копу, прудко під’їхали до гусей, схопились з бігунків і погналися за гусьми, та спіткнулися через ритвину і сильно упали.

Ява XVII

За допомогою двох робітників входить Пузир, стогне й говорить, що всередині щось ніби ножем ріже, дихнути не можна. Йому кажуть, що послали за лікарем, а він відповідає, що краще хай за фельдшером, а не за лікарем пошлють.

Ойкаючи, Пузир просить покликати Маюфеса, якого він бачив у дворі, і спитати, чи справді посадили Михайлова за злісне банкрутство. Феноген вирішує сказати правду сам і говорить хазяїнові, що дійсно посадили.

Пузиреві робиться погано.

ДІЯ ЧЕТВЕРТА

Ява II

Маюфес говорить Пузиреві, що його заяву слідчий забрав, але поки не буде доведено, що вівці взяті на випас, заява не поможе. Треба хорошого адвоката. А йому слід заплатити десять тисяч, за менше він не візьме справу. Пузир хапається за голову й відмовляється від адвоката. Маюфес іде й у дверях каже, що тепер свідчитиме проти Пузиря.

Феноген заспокоює хазяїна і говорить, що знайде таких свідків, які під присягою скажуть усе, що завгодно - «і що бачили, і чого не бачили, і що знають, і чого не знають. А дати їм треба усього по двісті карбованців. Пузир питає, хто ж ті свідки, і Феноген відповідає, що це вони з Ліхтаренком,

Ява VI

Приїздить Золотницький, і Соня дякує йому. Петро Петрович говорить, що хоч Пузир і образив його як свата, але коли чоловік при смерті, то все забувається.

Ява VII

Золотницький питає лікаря про здоров’я хворого, і той говорить, що потрібна операція. Пузир не погоджується, тривожиться, що немає шахмейстера з вівцями, і збирається сам їхати купувати худобу.

Вирішили усі разом умовити Пузиря на операцію - це єдиний вихід. Але хазяїн все одно тривожиться за своє господарство.

ЯваХ

Соня. Невже ж вівці йому миліші, ніж життя?

Лікар. Хазяйство або смерть-такий девіз!

Соня просить лікаря ще раз спробувати умовити батька.

Ява XI Феноген розмірковує над словами лікаря «хазяйство або смерть» і думає, що це дуже правильно сказано. «Земля, скот, вівці, хліб, комерція, бариші, - оце життяі» А як раптом цього всього не стане, то не варто й жити. Коли б у нього пропали ті гроші, що має, то зараз би повісився.

Ява XV

Прибігає Харитон і повідомляє, що в Мануйлівці бунт. Робітники розбили Ліхтаренкові голову. А трапилося це через те, що економ зменшив ціну за роботу і взяв працювати лише половину людей, зовсім не так, як домовлялися при здачі землі в оренду. А тут ще строкові робітники почали ремствувати за харчування.

Pages: 1 2 3

Збережи - » Тема Комедія «Хазяїн». Іван Карпенко-Карий (1845 — 1907) . З'явився готовий твір.