Біографічні відомості

Про життя Івана Вишенського відомо небагато: Іван це ім’я чернече, а Вишенський могло означати місце народження.

Приблизно у 1550 р. - народився Іван Вишенський у м. Судова Вишня (тепер Львівської області).

Навчався спочатку в рідному місті, потім у Луцьку, де був близький до римо-католи-ків. У перший період життя був близький, очевидно, до протестантів (соцініанів), бо його Ідея церкви без владик - реформаторська. Пережив якусь душевну драму, очевидно, після зіткнення з єзуїтами, після чого зблизився з львівськими братчиками. Певний час був пов’язаний із Острозьким літературно-науковим гуртком другої половини XVI ст.

У 80-х рр. (у віці ЗО - 35 років) «Іван з Вишні» (так він себе називав) постригся в ченці, оселився в Греції на АфонІ, де пробув більше сорока років, жив у кількох монастирях, потім осів у самітньому скиті (житлі християнського ченця-пустельника) серед лісу, заховавшись від усього світу. Надсилав в Україну свої послання, писані в стилі послань апостола Павла. У них Брестська унія трактується як насильство й ошуканство («Послання до всіх, в Лядській землі живущих», «Послання до князя Острозького», «Послання до єпископів», «Викриття диявола-світодержця» та іи).

У 1604 р. відвідав Україну, два роки жив у Львові, Скиті Манявському та інших місцях.

У 1606 р. знову повернувся на Афон, де й завершив своє життя.

Огляд творчості

До нашого часу дійшло 16 трактатів і послань Івана Вишенського, 10 іа них він об’єднав у рукописну «Книжку».

Її побудовано за зразком «Книжиці», що вийшла в Острозі 1598 року. «Книжку» полеміст надіслав в Україну не раніше 1599 року й не пізніше 1601 р., сподіваючись, що її читатимуть по братствах і видадуть друком. Ще до укладання «Книжки» було надруковано «Послання до єпископів» (Острог, 1588 р.). Є думка, що близько 1609 р. Іван Вишенський послав в Україну другу «Книжку».

Окремо стоїть «Видовище мисленне» - останній твір полеміста, написаний на переклад 10-ї книги Іоанна Златоустого «Книга про священство» у 1615 1616 рр., де він обстоює свою відстороненість від світу.

«Послання до всіх, в Лядській землі живущих»

(«Тобі, котрий мешкає в землі, що зветься польська»)

Перший твір Івана Вишенського (підписався «Іван, чернець з Вишні, від святої Афонсь-кої гори»),

Тема: Зображення занепаду релігійності й моралі в Польській державі.

Ідейно-художній зміст: Автор звертається до всіх українців, литовців, поляків, що живуть на території Речі Посполитої, Вихідною позицією є плач, стогін з приводу занепаду рідної землі, де не залишилося ні надії, ні віри, ні любові, ні правди, ні справедливості, ні суду.

Далі автор називає причини духовного занепаду народів Речі Посполитої: «священики офірують черевом, а не духом».

Ідея твору:

Не може порядна людина миритися із масовим занепадом моралі. Єдиний вихід із цього становища покаятися і жити, дотримуючись християнської моралі, інакше на всіх грішників чекає «вогонь пекла».

«Послання до єпископів»

Послання адресоване архієпископові Михайлові, єпископам Потієві, Кирилові, Леонтіеві та Ін., які в 1596 р. проголосили унію православної церкви з католицькою з метою відділити українську православну церкву від Московського патріархату і повернути П’ в бік Західної Європи.

Більшість віруючих на чолі з князем Костянтином Острозьким унії не підтримали. Іван Вишенський вів непримиренну боротьбу, з уніатами. На початку твору автор саркастично висміяв Берестейську «гадючу» угоду, чим посприяв посиленню розколу української церкви на дві ворогуючі конфесії. У творі єпископи зображені як жорстокі феодали, які селянський «труд і піт кривавий поїдають».

Автор став на бік тих, хто в суспільстві «гнані й опльовані, биті й повбивані»; засуджує єпископів за їхнє зневажливе ставлення до простих людей.

Письменник виносить вирок: такі єпископи - не духовні ватажки для народу, а «мучителі», бездушні «ідоли», «вовки».

У своїх творах Іван Вишенський виступає на захист трудівників, протестує проти соціальної нерівності. Письменник не закликає до збройної боротьби проти Ватикану і шляхти, але пробуджує національну свідомість українців, їхню людську гідність, прагнення лравди й волі.

Поезія

Климентій Зіновіїв - поет, етнограф

Творча спадщина: Рукописна збірка (налічує близько 400 віршів), що містить соціально-побутові поезії (цикл: «Про багатства і про злидні…»).

Григорій Сковорода

Його називають «українським Сократом», «українським Гораціем», «українським Езо-пом» (див. тему 4).

Драматургія

Перші драми XVII ст. були віршованими діалогами (шкільні драми), торкалися різдвяних, великодніх, історичних тем.

Феофан Прокопович «Володимир»; «Милість Божа» невідомого автора; Георгій Конись-кий «Воскресіння мертвих»тощо.

Інтермедії - побутові гумористичні сценки, які Йшли як окремі невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії.

1 невеличкі вистави в антрактах між діями драми чи трагедії;

2 хронологічно послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником;

3 віршований літературний твір, написаний у формі листа або звернення до якоїсь особи чи багатьох людей.

Збережи - » Тема. Іван Вишенський . З'явився готовий твір.