Перші проекти бойової броньованої техніки з’явилися в Росії в 1911 - 1915 роках (інженери В. Менделєєв, А. Пороховщиков, А. Васильєв), у Великобританії (1912), в Австро-Угорщині (1913). У серпні 1914 року А. Пороховщиков розробив ескізний проект, а в 1915-м уперше побудував і випробував броньовану машину, що назвав «Всюдихід». Однак ця ідея не одержала розвитку й підтримки. Більше вдалими виявилися англійські інженери. По їхніх кресленнях до осені 1916 року було виготовлено кілька десятків броньованих гусеничних машин, названих танками, і 15 вересня Великобританія першої застосувала їх у бої на р. Сомма. З 32 машин, спрямованих в атаку, у бої брало участь 18 (інші вийшли з бою з технічних причин). Але вже через рік у бої в Камбре (листопад 1917 року) англійці здійснили перше масове застосування танків, коли в атаку було кинуто 378 бойових машин. З тих пор уже близько 80 років конструктори вирішують питання оптимального сполучення таких бойових якостей танка, як вогнева міць броньовий захист і рухливість

У різні періоди розвитку зброї й військової техніки відношення до бойової броньованої гусеничної машини мінялося: минулого й затятих прихильників, і непохитні супротивники, що впевнено передвіщали швидка загибель самої ідеї танка. Наприкінці першої світової війни серед останніх минулого й американці. В 30-х роках США ще не мали чіткої концепції створення танка, а перед другою світовою війною досягнення американських фахівців у танкобудуванні були незначними. США вступили у війну, маючи легені танки М3 L і невелика кількість середніх М3 S . На його базі в 1942 році був розроблений танк М 4 « Шерман ». Основними англійськими машинами були «Матильда» М k 2, « Валентайн » М k 3, «Черчілль» М k 4, крейсерськими - «Кромвель» і «Комета». Але всі вони по ТТХ, особливо по озброєнню, уступали німецьким танкам Т-5 «Пантера» і Т-6 «Тигр». У США тільки наприкінці війни була створена важка машина М26 з 90-мм гарматою. На конструкцію якої значною мірою вплинули радянські танки, у тому числі Т-34

В 50-х роках знову підсилилися позиції супротивників танків, що затверджували, що створення ядерної зброї робить їхнє існування безглуздим. Але численні випробування показали, що броньовані машини, і особливо танки, здатні протистояти вражаючим факторам ядерної зброї. Військові фахівці переконалися, що основні бойові танки можуть вести ефективні дії й виживати в умовах застосування зброї масової поразки. Термін «основний бойовий танк» по я-я- вився в 60-х роках у зв’язку зі зближенням бойових можливостей середніх і важких танків

Закордонні військові фахівці вважають, що розвиток основних бойових танків у світі інтенсивно почалося після другої світової війни. Досвід застосування легких і середніх танків виявив як позитивні, так і негативні моменти. З їхнім обліком у післявоєнний період у США, Великобританії й Франції проводилися масштабні роботи з удосконалювання конструкції бойових машин, здійснювалися заходи, спрямовані на відновлення танкового парку

Для характеристики конструктивно-компоновочних особливостей танків за рубежем застосовується поняття «покоління». До танків першого післявоєнного покоління ( 1947-1963) ставляться М46, М47, М48 (А 2-А5), важкі М103 (А 1 і А2,США), «Центуріон» (М k 7-7- Mk 10) і важкі « Конкерор » (Великобританія). Їхніми відмінними рисами є установка озброєння в обертовій вежі, екіпаж, що складається із чотирьох-п’яти чоловік, кормове розташування моторно-трансмісійного відділення. Пушка має калібр 90-мм (на важких - 120-мм). Сталева броня корпуса й вежі монолітна. Двигуни мають потужність 480-600 квт (650- 850 л .с.), що дозволяє розвивати швидкість приблизно 45- 48 км/год

Танки другого покоління ( 1963-1980) стали надходити на озброєння сухопутних військ США, ФРН, Великобританії й Франції з початку 60-х років: М60 (А 1-А3, США), «Леопард-1» (А 1-А4, ФРН), « Чифтен » ( Mk 2-2- Mk 5, Великобританія), АМХ-30 (У-2, Франція), «74» (Японія), Т-69 (Китай), T -55 S « Меркава » (Ізраїль). До їхніх відмінних рис можна віднести установку озброєння в обертовій вежі, екіпаж у складі чотирьох чоловік, кормове розташування моторно-трансмісійного відділення (крім танка « Меркава »). На більшості гармат збільшений до 105-мм (крім танка « Чифтен »). На більшості машин установлені литі вежі з монолітної броні, а на М60А1 застосовані литі корпуси (також з монолітної броні). Потужність двигуна підвищена й перебуває в межах 515-660 квт (700- 900 л . с.). На останніх модернізованих зразках установлені автоматизовані системи керування вогнем і бесподсветочние прилади нічного бачення

На початку 80-х років на озброєння армій провідних країн НАТО стали надходити основні бойові танки третього покоління ( 1980-2010), технічний рівень яких у порівнянні з попередніми зріс приблизно вдвічі. До них ставляться М1А1 і А 2 « Абрамс » (США), «Леопард-2» (А 4-А5, ФРН), «Челленджер» (Великобританія), « Леклерк » (Франція)

Технічна досконалість, що базується на передових наукових розробках, і відповідно кращі бойові можливості досягнуті за рахунок підвищення калібру пушки до 120-мм, установки нових систем керування вогнем і тепловизионних приладів, використання багатошарової броні й бортових захисних екранів. Реалізовані також спеціальні технічні рішення, що забезпечують живучість екіпажа й машини при пробитті броні. Установлено дизельні двигуни потужністю 880-1100 квт (1200- 1500 л . с.), а на американських - газотурбінні. Конструктивні зміни привели до підвищення на 5-10 т бойової маси, що досягла 55-62 т

У зв’язку з появою нових технічних ідей і технологічних можливостей танки піддаються ґрунтовної модернізації. Як правило, підсилюється броньовий захист (нові композиційні матеріали й системи динамічного захисту), установлюються лазерні (на двоокисі вуглецю) далекоміри, удосконалюються двигун, трансмісія й ходова частина. Для танкової гармати створюються могутніші боєприпаси - бронебійні подкалиберние снаряди із застосуванням важких сплавів на основі вольфраму або збідненого урану

По технічних характеристиках до бойових машин третього покоління можуть бути віднесені й танки З-1 «Ариетте» (Італія), «90» (Японія), а також, можливо, «88» (Республіка Корея) і ЇЇ-Т1 « Озорио » (Бразилія). У цей час основні бойові танки третього покоління в збройних силах США, ФРН, Великобританії становлять близько 45 проц. Загальної чисельності бойових машин такого типу, а інші - танки другого покоління. У Франції, Японії й Китаї танкові парки складаються головним чином з машин другого покоління. В арміях деяких держав - членів НАТО (Греція, Туреччина, Італія, Норвегія) на озброєнні сухопутних військ поряд з танками другого покоління ще зберігається деяка кількість зразків першого (М47, М48, «Центуріон»)

В 80-х роках США й ФРН, що займають провідне місце в танкобудуванні, почали розробку машин четвертого покоління (надходження на озброєння очікується після 2015 року): відповідно FMBT ( Future Vain Battle Tank ) і «Леопард-3». Необхідно відзначити, що роботи з даних програм неодноразово переривалися й переглядалися головним чином по економічних міркуваннях. У ряді інших закордонних держав, де є відповідна виробнича база, з різним ступенем активності проводяться роботи зі створення основних бойових танків четвертого покоління відповідно до національних вимог: в Італії «Ариетте-2», в Ізраїлеві - « Меркава » Mk 4, у Японії - перспективний танк із використанням західних технологій. Південнокорейські фахівці разом з американськими відпрацьовують конструкцію бойової машини з екіпажем із двох чоловік, що розташовується в корпусі. Він буде збройний 120-мм гладкостовбурною гарматою, що має автомат заряджання й установлюється в низкопрофильной вежі. Повідомляється, що на цьому танку буде застосована багатошарова броня, що поставляється зі США в готовому виді. Пакистан і Китай спільно створюють танк МВТ-2000 з використанням західних технологій

Основні напрямки вдосконалювання конструкції танків четвертого покоління в закордонних країнах припускають підвищення з вогневої моці, захисту від звичайної зброї й ОМП, від вогню вертольотів, низколетящих літаків і інших засобів, що вражають ціль зверху, збільшення рухливості й здатності переборювати водні перешкоди з ходу, створення більше економічних, надійних і ремонтопригодних агрегатів і вузлів силового блоку, а також ходової частини, впровадження автоматизованих систем інформації про обстановку на поле бою, керування вогнем і контролю за технічним станом

Pages: 1 2 3