Олександр Миколайович Островський почав писати ще в студентські роки. Його літературні погляди складалися під впливом Бєлінського й Гоголя: парубків із самого початку літературного шляху оголосив себе прихильником реалістичної школи. Островський був незвичайно конкретний у своїй творчості. Вивчаючи навколишню його дійсність, неважко представити події, факти й особи, які могли послужити йому для сюжетів і їхніх образів. Драма «Гроза» - результат його подорожі по Верхній Волзі в 1857 році. Матеріалом для «Безприданниці» послужила судова справа - убивство молодої жінки на ґрунті ревнощів, що розбиралося під час перебування Островського світовим суддею

Індивідуалізуючи свої персонажі, драматург виявляє дарунок найглибшого проникнення в їхній психологічний мир. У комедії «Свої люди - сочтемся!» образ Липочки, як і образи всіх інших діючих осіб, є відтворенням повсякденного спостереження автором реального типу. Мовлення Липочки Болыновой ярка, мальовнича своєю манірністю, підкреслено комічна претензіями невежественности й вульгарності на освіченість &copy A L L S o c h. r u і шляхетність. Катерина - героїня «Грози» - відрізняється по складу характеру від Липочки. Вона цільна щира натура, нездатна до неправди й фальші

Липочка більше підходить до персонажам «темного царства», з роками її життя прийме образ Кабанихи. Липочка зможе вижити в навколишнім її суспільстві, а доля Катерины в жорстокому світі, де панують дикі й кабанихи, складається трагично. Протест Катерины проти деспотизму Кабанихи - це боротьба світлого, чистого, людського проти мороку, неправді й жорстокості. Катерина - натура поетична

Її душу постійно тягнеться до краси, вона любить природу. «Устану я, бувало, рано: коли влітку, так сходжу на ключик умиюся, принесу із собою водицу й всі, всі квіти в будинку поллю. У мене квітів багато було»,- розповідає вона про своє дитинство

У першому монолозі Катерина розповідає про свої сни, які наповнені чудесними казковими баченнями. Часто снилося їй, що літає, як птах. Поряд з героїчним образом Катерины Островський створив целую галерею персонажів, що відрізняються гарячим серцем, щиросердечною красою. Серед них виділяється Лариса із драми «Безприданниця». Це багато обдарована натура: вона розумна, талановита, обладет чуйним і ніжним серцем

Лариса вміє тверезо оцінити життя, ясно зрозуміти безвихідність свого положення. Паратов скорив її своїм блиском, і вона полюбила його всією душею. Цю любов не можна назвати сліпий і безрозсудної. Катерина й Лариса обидві релігійні натури. Катерина більше боїться Божого суду, чим людського, а Лариса - навпаки.

И Катерина й Лариса знають, що вихід з їхнього положення один - смерть, і вони майже готові до цього. У заключному монолозі Катерина говорить: «У могилі краще… Під деревцем могилка… як добре».

Вона як би утішає себе. Лариса вимовляє свій останній монолог і повністю зміцнює в тім, що для неї єдиний вірний вихід - смерть, а перешкода до неї «жалюгідна слабість». Катерина й Лариса стихійно повстають проти звичаїв і вдач експлуататорського суспільства, вони не можуть зрозуміти ці закони. Все творче життя Островського було присвячено боротьбі за твердження реалізму в російському театрі

Уже розгляд перших п’єс драматурга дозволило Н. А. Добролюбову визнати в ньому незвичайний талант, тому що «Островський має глибоке розуміння російського життя й великим умінням зображувати різко й жваво самі істотні її сторони». Добролюбов був прав, говорячи, що в Островського «надзвичайно повно й рельєфно виставлені два роди відносин - відносини сімейні й відносини по майну…». П’єси Островського- «це не комедії інтриги й комедії характерів» властиво, а щось нове, чому ми дали б назву «п’єс життя».