Оповідач-жінка розповідає про свою юність, що пройшла в Сайгоне. Основні події ставляться до періоду з 1932 по 1934 р. Дівчинка-француженка п’ятнадцяти з половиною років живе в державному пансіоні в Сайгоне, а вчиться у французькому ліцеї. Її мати хоче, щоб дочка одержала середню освіту й череди викладачкою математики в ліцеї. У дівчинки є два брати, один на два роки її старше - це «молодший» брат, а інший, «старший», - на три. Молодшого брата вона, сама не знаючи чому, безумно любить. Старшого ж уважає нещастям всієї сім’ї, хоча мати в ньому душі не сподівається й любить, можливо, навіть більше інших двох дітей. Він краде гроші в рідних, у слуг, нахабний, твердий. У ньому є щось садистське: він радується, коли мати лупить його сестричку, з дикою люттю б’є свого молодшого брата по будь-якому приводі. Батько дівчинки служить в Індокитаю, але рано занедужує й умирає. Мати везе на собі всі тяготи життя й виховання трьох дітей
Після ліцею дівчинка переправляється на поромі в Сайгон, де розташований її пансіон. Для неї ця ціла подорож, особливо коли вона їде автобусом. Вона вертається після канікул із Шадека, де директором жіночої школи працює її мати. Мати проводжає її, довіряючи турботам водія автобуса. Коли автобус в’їжджає на пором, що перетинає один з рукавів Меконгу й наступний із Шадека у Виньлонг, вона виходить із автобуса, облокачивается об парапет. На ній поношене шовкове плаття, підперезане шкіряним поясом, туфельки із золотої парчі на високих каблуках і м’який чоловічий фетровий капелюх із плоскими полями й широкою чорною стрічкою. Саме капелюх надає всьому образу дівчинки явну неоднозначність. У неї довгі мідно-руді важкі кучеряві волосся, їй п’ятнадцять із половиною років, але вона вже краситься. Тональний крем, пудра, темно-вишнева помада
На поромі поруч із автобусом коштує великий чорний лімузин. У лімузині шофер у білій лівреї й елегантному чоловіку, китаєць, але одягнений по-европейски - у легкий світлий костюм, які носять банкіри в Сайгоне. Він невідривно дивиться на дівчинку, як дивляться на неї багато хто. Китаєць підходить до їй, заговорює, пропонує відвезти в пансіон на своєму лімузині. Дівчинка погоджується. Відтепер вона ніколи більше не буде їздити в місцевому автобусі. Вона вже більше не дитина й дещо розуміє. Вона розуміє, що вона некрасива, хоча, якщо захоче, то може такий здаватися, вона почуває, що не краса й не вбрання роблять жінку бажаної. У жінці або є сексуальна привабливість, або немає. Це відразу видно.
У машині вони розмовляють про матір дівчинки, з якої її супутник знаком. Дівчинка дуже любить свою матір, але багато чого в ній їй незрозуміло. Незрозуміла її прихильність до лахміть, старим платтям, черевикам, її приступи утоми й розпачі. Мати постійно намагається вибратися з убогості. Тому, імовірно, вона дозволяє дівчинці ходити в убранні маленької повії. Дівчинка вже прекрасно у всьому розбирається, уміє використати зроблене їй увага. Вона знає - це допоможе добути грошей. Коли дівчинка захоче грошей, мати не буде їй заважати
Уже в дозрілих літах повествовательница міркує про своє дитинство, про те, як всі діти любили матір, але і як вони неї ненавиділи. Історія їхньої сім’ї - це історія любові й ненависті, і істини в ній, навіть із висоти свого віку, вона зрозуміти не може
Ще до того, як чоловік заговорює з дівчинкою, вона бачить, що йому страшно, і з першої хвилини розуміє, що він цілком у її владі. А ще вона розуміє, що сьогодні прийшов час зробити те, що вона зобов’язана зробити. І знати про це не повинні ні її мати, ні брати. двері, Що Захлопнулися, автомобіля відрізала її від сім’ї раз і назавжди.
Один раз, незабаром після їхньої першої зустрічі, він заїжджає за нею в пансіон, і вони їдуть у Шолон, китайську столицю Індокитаю. Входять у його холостяцьку квартиру, і дівчина почуває, що виявилася саме там, де їй варто бути. Він зізнається їй, що любить її, як божевільний. Вона ж відповідає, що краще б він її не любив, і просить поводитися з нею так само, як він поводиться з іншими жінками. Вона бачить, яку біль заподіюють йому неї слова
У нього чудово ніжна шкіра. А тіло худих, позбавлених мускулів, таке тендітне, немов страждаюче. Він стогне, схлипує. Захлинається своєю нестерпною любов’ю. І дарує їй безбережне, ні із чим не порівнянне море насолоди
Він запитує, чому вона прийшла. Вона говорить: так було потрібно. Вони вперше розмовляють. Вона розповідає йому про свою сім’ю, про те, що в них немає грошей. Вона хоче його разом з його грішми. Він бажає відвезти її, виїхати куди-небудь удвох. Вона ще не може покинути мати, інакше та вмре від горя. Він обіцяє дати їй грошей. Наступає вечір. Він говорить, що дівчинка на все життя запам’ятає цей день, спогад не згасне й тоді, коли вона зовсім забуде його, забуде навіть його особу, навіть ім’я
Вони виходять на вулицю. Дівчинка почуває, що постаріла. Вони йдуть в один з більших китайських ресторанів, але про що б вони не говорили, розмова ніколи не заходить про їх самих. Так триває всі півтора року їхніх щоденних зустрічей. Його батьки, самий богатий китаєць у Шолоне, ніколи не погодиться, щоб його син женився на цій маленькій білій повії з Жадека. Він ніколи не насмілиться піти проти волі батька
Дівчинка знайомить коханця зі своєю сім’єю. Зустрічі завжди починаються з розкішних обідів, під час яких брати страшно обжираються, а самого хазяїна ігнорують, не вимовляючи на його адресу ні єдиного слова
Він відвозить її в пансіон уночі на чорному лімузині. Іноді вона й зовсім не приходить ночувати. Про це повідомляють матері. Мати є до директриси пансіону й просить надавати дівчинці волю по вечорах. Незабаром у дівчинки на підмізинному пальці з’являється дуже дороге кільце з діамантом, і наглядачки, хоча й підозрюють, що дівчинка зовсім не заручена, зовсім перестають робити їй зауваження
Один раз коханець їде до свого захворілого батька. Той видужує й тим позбавляє його останньої надії коли-небудь, женитися на білій дівчинці. Батько воліє бачити сина мертвим. Кращі виходи - її від’їзд, розлука з нею, у глибині душі він розуміє, що вона ніколи нікому не буде вірна. Про це говорить її особа. Рано або пізно їм однаково прийде розстатися
Незабаром дівчинка разом із сім’єю спливає на пароплаві у Францію. Вона коштує й дивиться на нього і його машину на березі. Їй боляче, хочеться плакати, але вона не може показати своїй сім’ї, що любить китайця
Прибувши у Францію, матір купує будинок і ділянка лісу. Старший брат все це програє за одну ніч. Під час війни він обкрадає свою сестру, як завжди обкрадав рідних, забирає в неї останню їжу й всі гроші. Він умирає в хмурий, похмурий день. Молодший брат умер ще раніше, в 1942 р., від бронхопневмонії в Сайгоне, під час японської окупації
Дівчинка не знає, коли її коханець, підкорившись волі батька, женився на девушке-китаяночке. Пройшли роки, скінчилася війна, дівчинка родила дітей, розводилася, писала книги, і от через багато років він приїжджає із дружиною в Париж і дзвонить їй. Голос його тремтить. Він знає, що вона пише книги, про це йому розповіла її мати, з якої він зустрічався в Сайгоне. А потім він говорить головне: він усе ще любить її, як колись, і буде любити тільки її одну до самої смерті
Збережи - » Сюжет роману Маргерит Дюрас «Коханець» . З'явився готовий твір.