Після похорону сестри осиротіла Джудит усамітнюється зі Звіробоєм. Прямодушний мисливець їй дуже подобається, але все достаточно відверті її натяки він дотепер залишав без уваги. Тепер, розуміючи, - зараз або ніколи - Джудит, переборовши соромливість, пропонує Звіробою взяти її в дружин. Мисливець мовчить і, намагаючись не скривдити дівчину, відповідає їй, що шлюб без взаємної любові навряд чи буде вдалим. Почуття його, однак, суперечливіше й складніше, ніж висловлені вголос. Джудит притягає мисливця, але й відштовхує його: чимсь глибинним. І не в чи незрозумілі словах умираючої Хетти укладена розгадка: «Я почуваю, Звіробій, хоча не можу сказати чому, що ви і я розстаємося не назавжди. Це дивне почуття. Я ніколи не випробовувала його колись…»

Л. И. Лузін

Pages: 1 2