Тим часом на обрії з’являється караван у чорних жалобних одягах. Розпитавши верховода, герої довідаються про те, що цар индов Фарсадан, «милої дочки втратившись», не виніс горя й умер, а до Индостану підійшли хатави, «обступили раттю дикої», і передує ними ганьблячи Рамаз, «що із царем Єгипту не вступає в пререканье».

«Тариэл, почувши це, баритися більше не став, / И триденну дорогу він за добу проскакав». Побратими звичайно ж відправилися разом з ним і відразу здолали незліченну хатавскую рать. Мати-цариця з’єднала руки Тариэла й Нестан-Дареджан, і «на високому царському троні Тариэл воссел з женою». «Сім престолів Индостана, всі батьківські владенья / одержали там чоловік і жінка, угамувавши свої стремленья. / Нарешті вони, страждальці, забули про мученья: / Тільки той оцінить радість, хто пізнає огорченья».

Так стали правити у своїх країнах три доблесних лицарі-побратими: Тариэл в Индостане, Автандил в Аравії й Фридон у Мульгазанзаре, і «милосердні справи їх усюди сипалися, як сніг».

Д. Р. Кондахсазова

Pages: 1 2 3