П’єса «Гарна людина із Сезуаня» являє собою повчальну казку, що розповів водоноса Ван. Хоча місцем подій позначена як китайська провінція Сезуань, автор у ремарці пояснює, що таке може відбутися в будь-якому місці на земній кулі. Сюжет п’єси умовний і традиційний. Боги, зійшовши на землю, щоб відшукати гарної людини, усюди зустрічаються з егоїзмом. Лише повія Шен де була стосовно них доброї й гостинної

У нагороду боги дали їй понад тисячу срібних доларів. Шен де кидає свою ненависну професію й стає власницею тютюнової крамнички. Вона добра, нікому не може відмовити в допомозі, і гроші незабаром зникають. Тоді з’являється злий брат Шой де, що стягує з боржників гроші, створює тютюнову фабрику, де люди за копійки працюють від світанку до світанку. Читачеві зрозуміло, що добра Шен де і її злий двійник Шой де - одна й та сама особа. Основна думка п’єси виражена в одному й зонгов: «Добрі в нас у країні добрими не залишаються, порожні тарілки - і їдці вже б’ються».

У несправедливо влаштованому суспільстві, уважав Брехт, людина стає злим через інстинкт самозбереження. Брехт затверджував: «Мене не цікавлять скупі чесноти бідняків - мене цікавлять чесноти щасливих людей. А це можливо, якщо лише докорінно переробити мир».